1. Приповідки або українсько-народня філософія

сміх

Беруть його на сміх.

Глузують з нього.

Вам сміх, а мені біди міх.

Вам жарти, а мені горе.

За що сміх, за те й гріх.

Народне вірування, що то є гріхом сміятися з чужого нещастя, чи бідноти.

Зробив з неї сміх.

Збезчестив дівчину. Звів.

На сміх пустив їх.

Оклеветав дуже чорно.

Не смійся братку з чужого упадку.

З чужого нещастя не тішся, бо й ти діждешся такої долі.

Так смішно, що аж млісно.

Болючо а не смішно.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сміх — (реакція на веселий настрій) мн. смішки, (дужчий) регіт, реготня, гоготіння, (здушений) хихикання. Словник синонімів Полюги
  2. сміх — сміх іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. сміх — Хихітня, с. регіт, реготня, регітня; ФР. жарт; (хто) посміховище; (з кого) глум; ПР. СЛ. марна праця, кн. безкорисне заняття; сміхотня, смішки; мн. СМІХИ, веселощі, розваги; (з кого) глузування; ід. СМІХ СМІХОМ, жарти жартами. Словник синонімів Караванського
  4. сміх — I га-га, гагакання, ги-ги, гигикання, гигички, нересміх, пирскання, регіт, реготання, реготня, реготнява, смішки, ха-ха, хахакання, хлихи і хи-хли, хихикання, хихички, хихотання, хихотіння, хихотнява, хіхи; хі-хі, хіхікання, хіхічки II див. насмішка Словник синонімів Вусика
  5. сміх — [см'іх] -ху, м. (на) -ху, мн. см'іхие/см'іхи, см'іх'іў Орфоепічний словник української мови
  6. сміх — -у, ч. 1》 Переривчасті, характерні звуки, які утворюються короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового збудження і т. ін. || тільки мн. Веселі розмови, розваги і т. ін. || перев. мн. Насмішки, глузування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сміх — СМІХ, у, ч. 1. Переривчасті, характерні звуки, які утворюються короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового збудження і т. ін. – Твій голос, твій сміх я слухав би цілий вік, та й то, здається, не наслухався б, – сказав Роман (І. Словник української мови у 20 томах
  8. сміх — сміх: ◊ порскати сміхом вибухати сміхом (ср, ст): Всі сміялися, навіть Дзьобатий, що переходив біля нас, тряс обвислим черевом і порскав сміхом (Нижанківський) ◊ сміх на за́лі (са́лі) дуже смішно (ст) – А що ж на те поліція? – Ха-ха! Сміх на залі. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. сміх — (аж) ляга́ти (по́котом) (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Фразеологічний словник української мови
  10. сміх — НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм. Словник синонімів української мови
  11. сміх — Сміх, смі́ху, -хові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. сміх — СМІХ, у, ч. 1. Переривчасті, характерні звуки, які утворюються короткими видихальними рухами як вияв радості, задоволення, нервового збудження і т. ін. — Твій голос, твій сміх я слухав би цілий вік, та й то, здається, не наслухався б,— сказав Роман (Н. Словник української мови в 11 томах
  13. сміх — Сміх, -ху м. 1) Смѣхъ, хохотъ. Кому горе, людям сміх. Ном. 2) Посмѣшище. Ой не смійся, дівчинонько, сама сміхом будеш. Мет. 86. 3) на сміх підіймати. Подымать на смѣхъ, насмѣхаться. Безпечне по долині роз'їзжджає, бусурманів на сміх підіймає. Макс. Словник української мови Грінченка