спертися
ОБПИРА́ТИСЯ (ОПИРАТИСЯ) на що, об що (прихилятися до чого-небудь, переносячи на нього частину ваги свого тіла), СПИРА́ТИСЯ, УПИРА́ТИСЯ (ВПИРА́ТИСЯ) в що, ПІДПИРА́ТИСЯ чим рідше і на що, ЗЛЯГА́ТИ на що. — Док.: обпе́ртися (обіпе́ртися) (опе́ртися), спе́ртися, зіпе́ртися, упе́ртися (впе́ртися), підпе́ртися, злягти́. Рибалки тягли кодоли, ступаючи на кілька ступнів задом уперед і з усієї сили обпираючись станом об дерев'яні лями (І. Нечуй-Левицький); Спочинь! На заступ вірний обіпрись і слухай, і дивись, і не дивуйся (М. Рильський); Один із них був уже старий, ішов поволі, опираючись на палиці (І. Франко); Годі вже читати; і він сперся вже на спинку свого крісла (Г. Хоткевич); Двоє молодих хлопців упираються в дно ріки довгими й товстими жердинами (О. Донченко); Партицький жужмом одсовує від себе купу газет, злягає ліктями на стіл (П. Колесник).
Значення в інших словниках
- спертися — спе́ртися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- спертися — [спертиес'а] з'іпрус'а, з'іпреис':а/ з'іпрес':а, з'іпреиц':а/з'іпрец':а, з'іпреимос'а, з'іпреитеис'а/з'іпреитес'а, з'іпруц':а; мин. -ерс'а, -ерлас'а; нак. з'іприс'а, з'іпр'іц':а Орфоепічний словник української мови
- спертися — див. спиратися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спертися — СПЕ́РТИСЯ див. спира́тися. Словник української мови у 20 томах
- спертися — спира́тися / спе́ртися на плече́ чиє, кого і без додатка. Знаходити в кому-небудь підтримку, допомогу. Вона вгадала в ньому надійного мужа й господаря, на плече якого з певністю можна спертись (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
- спертися — СПЕ́РТИСЯ див. спира́тися. Словник української мови в 11 томах
- спертися — Спіра́тися, -ра́юся, -єшся сов. в. спертися, зіпруся, зіпрешся, гл. 1) Опираться, опереться, упираться, упереться. Радюк стояв до півночі, спершись на тин. Левиц. Пов. 189. На пужално.... спіратися. Рудч. Чп. 203. 2) Упирать, упереться, заупрямиться. Словник української мови Грінченка