сподіванка

НАДІ́Я (очікування чого-небудь бажаного, потрібного, приємного, у можливості здійснення якого є впевненість); СПОДІВА́ННЯ перев. мн., СПОДІ́ВАНКА розм. (з більшою певністю в здійсненні чогось); УПОВА́ННЯ заст., уроч. (тверда надія); РОЗРАХУ́НОК (надія, що ґрунтується на яких-небудь міркуваннях). Приїхала дівчина додому повна надій, вона ніби сонце внесла до хати (П. Козланюк); Вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики, з якими гинули її останні надії, останні сподівання... (М. Коцюбинський); Тепер, коли їм (єзуїтам) підітнули крила у Варшаві, вони звернули свої уповання на Стокгольм (Н. Рибак); Перед Софією він гнеться лише для видимості, а весь розрахунок його на панича Вольдемара (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

сподіванка — споді́ванка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
сподіванка — див. НАДІЯ. Словник синонімів Караванського
сподіванка — див. надія Словник синонімів Вусика
сподіванка — -и, ж. 1》 Очікування чого-небудь бажаного, радісного, приємного у поєднанні з упевненістю в можливості його здійснення. 2》 Надія на що-небудь; припущення, що ґрунтується на ймовірності, можливості чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
сподіванка — СПОДІ́ВАНКА, и, ж. 1. Очікування чого-небудь бажаного, радісного, приємного у поєднанні з упевненістю в можливості його здійснення. Словник української мови у 20 томах
сподіванка — СПОДІ́ВАНКА, и, ж. 1. Очікування чого-небудь бажаного, радісного, приємного у поєднанні з упевненістю в можливості його здійснення. Словник української мови в 11 томах
сподіванка — Сподіванка, -ки ж. Ожиданіе; надежда. Сподівалась я невісточки, як ластівочки, собі на втіху.... Пішла моя сподіванка слідком за некрутами. МВ. ІІ. 12. Билось наше серце солодкими сподіванками. К. ХП. 14. Словник української мови Грінченка