станя
СТА́ЙНЯ (спеціальне приміщення, де тримають коней), КОНЮ́ШНЯ, СТАДНИ́ЦЯ заст., СТАНИ́ЦЯ діал., СТА́НЯ діал.; ЛОША́ТНИК (приміщення для лошат). В теплій стайні коні жваво хрумали сіно (С. Чорнобривець); Василь мерщій повів коней у конюшню і сам пішов до приїжджих (Панас Мирний); — А яка була стадниця в старого гетьмана! Які коні там були позаводили! (І. Нечуй-Левицький); Бере коня за поводи, Миленького за рученьку, Веде коня у станицю, А милого у світлицю (пісня).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- станя — ста́ня іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- станя — СТА́НЯ, і, ж., діал. Стайня. Вже заіржали коні в станях (І. Нечуй-Левицький); Пішов Петро у станю, а на стані вже панотцевого коня й немає (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
- станя — -і, ж., діал. Стайня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- станя — Ста́ня, -ні; ста́ні, стань; див. ста́йня Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- станя — СТА́НЯ, і, ж., діал. Стайня. Вже заіржали коні в станях (Н.-Лев., VII, 1966, 154); Пішов Петро у станю, а на стані вже панотцевого коня й немає (П. Куліш, Вибр., 1969, 129). Словник української мови в 11 томах
- станя — Станя, -ні ж. = стайня. Пішов до стані, так не добере собі коня. ЗОЮР. I. 125. Ой є в мене три коні на стані. Грин. III. 234. ум. станенька. Мет. 287. Станечка. Словник української мови Грінченка