станція

ВОКЗА́Л (будинок для обслуговування пасажирів на залізниці, пристані тощо), СТА́НЦІЯ, ДВОРЕ́ЦЬ (ДВІРЕ́ЦЬ) діал.; АВТОВОКЗА́Л (при автобусному сполученні). Вранці приїхав до Цюріха, кинув речі на вокзалі, а сам пішов до вечора блукати по місту (М. Коцюбинський); Нарешті поїзд став: збоку одним вікном світила станція (П. Панч); Сестри тільки відпроваджували брата на дворець (С. Ковалів); — Коли ваша ласка, дуже прошу прибути о п'ятій годині вечора на залізничний двірець (Д. Бедзик).

ПЕРЕГІН (частина шляху між двома зупинками, станціями тощо), ПРОГІН розм., ПРОЛІ́Т розм.; СТА́НЦІЯ розм. (між двома залізничними пунктами); ЗУПИ́НКА розм. (між двома пунктами в русі транспорту). Провідниця попередила Оленку, щоб готувалася сходити. За кілька перегонів Тернівка (В. Кучер); Іще кілька прогонів — і буде невеличка слобідська станція (А. Шиян); На станціях жадібно впивався в чорні слова на білій стіні й читав по літерах. А потім вираховував, скільки прольотів лишилося ще (А. Головко); Панок постояв трохи, докурив папіросу і десь щез. Щось пару станцій я його не бачив (М. Коцюбинський); Проїхали три зупинки.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

станція — Ста́нція, ста́ція: — житло, мешкання [48] — мешкання [XX] Ось нині першого, а у нас кругом біда,— центів нема, ні за вікт, ні за станцію нема чим заплатити,— притім у друкарню за Геккеля ще ся винно, «Каїн» також готовий, лиш друкувати [XX] — місце мешкання, найнята кімната [IV] Словник з творів Івана Франка
станція — ста́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
станція — у. станиця, г. стація; (залізнична) перестанок, (мала) полустанок, (будова) вокзал, г. двірець; (телефонна) підприємство; (дослідна) пункт. Словник синонімів Караванського
станція — [стан'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
станція — Стація, (залізнична) двірець, див. вокзал Словник чужослів Павло Штепа
станція — СТА́НЦІЯ, ї, ж. 1. Пункт зупинки на великій дорозі, поштовому тракті, де переїжджі міняли коней. Татари запровадили на Русі “ями”, тобто станції, на яких тримали коней, щоб перевозити ханських чиновників (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
станція — станція кімната у приватній квартирі, яку винаймали (перев. із харчуванням)(ст): По вакаціях дав мені батько гроші і сказав, щоб я сам поїхав у Львів, уписався до шостої кляси та знайшов собі “станцію”. І я поїхав. Лексикон львівський: поважно і на жарт
станція — -ї, ж. 1》 У дореволюційній Росії – пункт зупинки на великій дорозі, поштовому тракті, де переїжджі міняли коней. || заст. Тимчасове розквартирування; постій. Поштова станція заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
станція — ста́нція (від лат. statio – стояння, зупинка) 1. Пункт зупинки сухопутного транспорту, а також сукупність споруд і пристроїв на цьому пункті. 2. Підприємство або установа спеціального призначення (напр., електрична С). 3. Космічний літальний апарат (напр., автоматична міжпланетна станція). Словник іншомовних слів Мельничука
станція — Ста́нція, -ції, -цією; -ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
станція — СТА́НЦІЯ, ї, ж. 1. У дореволюційній Росії — пункт зупинки на великій дорозі, поштовому тракті, де переїжджі міняли коней. Татари запровадили на Русі «ями», тобто станції, на яких тримали коней, щоб перевозити ханських чиновників (Іст. Словник української мови в 11 томах
станція — рос. станция 1. Пункт зупинки (стоянка) сухопутного транспорту, а також сукупність будов, споруд, пристроїв на цьому пункті. 2. Підприємство, установа спеціального призначення (напр., обчислювальна, селекційна, електрична С.). 3. Космічний літальний апарат. Eкономічна енциклопедія
станція — Станція, -ції ж. 1) Станція. 2) Квартира. Наймили собі станцію аж на десітім сели. Гн. II. 193. Приїхали до Київа, стали на станції. Левиц. І. 1. 415. Словник української мови Грінченка