станція

Значення в інших словниках

1. станція — Ста́нція, ста́ція: — житло, мешкання [48] — мешкання [XX] Ось нині першого, а у нас кругом біда,— центів нема, ні за вікт, ні за станцію нема чим заплатити,— притім у друкарню за Геккеля ще ся винно, «Каїн» також готовий, лиш друкувати [XX] — місце мешкання, найнята кімната [IV] Словник з творів Івана Франка
2. станція — ста́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. станція — у. станиця, г. стація; (залізнична) перестанок, (мала) полустанок, (будова) вокзал, г. двірець; (телефонна) підприємство; (дослідна) пункт. Словник синонімів Караванського
4. станція — [стан'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
5. станція — Стація, (залізнична) двірець, див. вокзал Словник чужослів Павло Штепа
6. станція — СТА́НЦІЯ, ї, ж. 1. Пункт зупинки на великій дорозі, поштовому тракті, де переїжджі міняли коней. Татари запровадили на Русі “ями”, тобто станції, на яких тримали коней, щоб перевозити ханських чиновників (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
7. станція — станція кімната у приватній квартирі, яку винаймали (перев. із харчуванням)(ст): По вакаціях дав мені батько гроші і сказав, щоб я сам поїхав у Львів, уписався до шостої кляси та знайшов собі “станцію”. І я поїхав. Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. станція — -ї, ж. 1》 У дореволюційній Росії – пункт зупинки на великій дорозі, поштовому тракті, де переїжджі міняли коней. || заст. Тимчасове розквартирування; постій. Поштова станція заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
9. станція — ста́нція (від лат. statio – стояння, зупинка) 1. Пункт зупинки сухопутного транспорту, а також сукупність споруд і пристроїв на цьому пункті. 2. Підприємство або установа спеціального призначення (напр., електрична С). 3. Космічний літальний апарат (напр., автоматична міжпланетна станція). Словник іншомовних слів Мельничука
10. станція — ВОКЗА́Л (будинок для обслуговування пасажирів на залізниці, пристані тощо), СТА́НЦІЯ, ДВОРЕ́ЦЬ (ДВІРЕ́ЦЬ) діал.; АВТОВОКЗА́Л (при автобусному сполученні). Вранці приїхав до Цюріха, кинув речі на вокзалі, а сам пішов до вечора блукати по місту (М. Словник синонімів української мови
11. станція — Ста́нція, -ції, -цією; -ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. станція — СТА́НЦІЯ, ї, ж. 1. У дореволюційній Росії — пункт зупинки на великій дорозі, поштовому тракті, де переїжджі міняли коней. Татари запровадили на Русі «ями», тобто станції, на яких тримали коней, щоб перевозити ханських чиновників (Іст. Словник української мови в 11 томах
13. станція — Станція, -ції ж. 1) Станція. 2) Квартира. Наймили собі станцію аж на десітім сели. Гн. II. 193. Приїхали до Київа, стали на станції. Левиц. І. 1. 415. Словник української мови Грінченка