стемніти

СМЕРКА́ТИ безос. (темніти після заходу сонця), СМЕРКА́ТИСЯ, ВЕЧОРІ́ТИ, СУТЕНІ́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ТЕМНІ́ТИ, ПОНОЧІ́ТИ розм., НОЧІ́ТИ рідше. — Док.: сме́ркнути, сме́ркнутися, посутені́ти, зсутені́ти, приме́ркнути (приме́ркти), осме́ркнути розм. осме́ркнутися розм. стемні́ти, споночі́ти, зате́мрітися, спізні́ти. Сонце сіло. Надворі почало смеркати (І. Нечуй-Левицький); Зовсім уже смеркалося. Усе навкруги в сіру темряву загорнулося (Б. Грінченко); Поки ми їхали, почало вечоріти (М. Чабанівський); Присмерки наче виповзли з-за дерев. Швидко сутеніло (О. Іваненко); Уже примеркало. Худоба йшла з череди (Є. Кравченко); Південні ночі майже без вечорів, тільки захід одпалав — уже темніє раптово (О. Гончар); Скоро вечір опуститься над селом, — осінь, рано тепер поночіє (В. Собко); Вони вийшли в море, коли вже ночіло (Н. Рибак).

ТЕМНІ́ТИ (ставати темним, темнішим), ЗАТЕ́МНЮВАТИСЯ, ЗАТЕМНЯ́ТИСЯ, ТЬМА́РИТИСЯ, ТЬМИ́ТИСЯ заст.; ТЕМНІ́ШАТИ (ставати темнішим); МЕ́РКНУТИ (МЕ́РКТИ) (поступово втрачати яскравість); ПРИТЕ́МНЮВАТИСЯ, ПРИТЕМНЯ́ТИСЯ, ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯ розм. (трохи). — Док.: стемні́ти, потемні́ти, затемні́ти, затемни́тися, потемні́шати, поме́ркнути (поме́ркти), притемни́тися, притьма́ритися. Південні ночі майже без вечорів, тільки захід одпалав — уже темніє раптово (О. Гончар); Тьмарилось синє небо (С. Васильченко); Тінь від очеретів спадала на воду, дедалі темнішала (О. Досвітній); Близько грудня се творилось, Кругом пітьмою все крилось; Меркло вугілля в печі (П. Грабовський); Обличчя його за ці роки підсохло, притемнилось (М. Стельмах); Світло блискавки притьмарилось (М. Коцюбинський).