1. Словник синонімів української мови

стирка

ГАНЧІ́РКА (шматок тканини, перев. господарського призначення), ШМА́ТА розм., ШМАТИ́НА розм., ШМА́ТКА розм., ОНУ́ЧА розм., ОНУ́ЧКА розм., ШМАТЯ́НКА діал.; ДРАНТИ́НА розм. (зі старої тканини); СТИ́РКА, ПІДТИ́РКА розм., ПРО́ТИРКА розм. (для витирання чого-небудь); МИ́ЙКА (перев. для миття посуду). Килина взяла ганчірку, наблизилась до його столика, заходилась витирати (Є. Гуцало); Мазали (школярі) різні дива крейдою на таблиці і стирали їх відтак швидко намоченою шматою (І. Франко); З тими чобітьми він сідав на призьбу і витирав їх шматиною від пороху й смарував дьогтем (В. Стефаник); Інженер-механік.. витирає шматкою замаслені руки (В. Логвиненко); Зніме (сластьонниця) стару онучу, що нею горщик з тістом накритий (Г. Квітка-Основ'яненко); Замівши хату й сіни, вона зібрала сміття в дрантину (І. Нечуй-Левицький); Вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп'яно, витираючи його (Леся Українка); На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стирка — Сти́рка: — ганчірка [25] — ганчірка; рушник [51] — ганчірка; гумка для видалення написів олівцем [52] Словник з творів Івана Франка
  2. стирка — сти́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. стирка — СТИ́РКА, и, ж. Шматок тканини (звичайно тієї, що була у вжитку), яку використовують для витирання чого-небудь. Мокрими стирками витирали [корчмарі] заболочену підлогу (І. Франко); Хто б то з її знайомих міг собі виявити панну Софію та зо стиркою в руках?... Словник української мови у 20 томах
  4. стирка — сти́рка 1. кухонна ганчірка (ср, ст) 2. вульг. жіночий статевий орган (ст)|| = кацамонія 3. вульг. жінка легкої поведінки; повія (ст)|| = вінклювка Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. стирка — -и, ж. Шматок тканини (звичайно тієї, що була у вжитку), яку використовують для витирання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стирка — Сти́рка, -ки, -рці (шматка) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. стирка — СТИ́РКА, и, ж. Шматок тканини (звичайно тієї, що була у вжитку), яку використовують для витирання чого-небудь. Мокрими стирками витирали [корчмарі] заболочену підлогу (Фр. Словник української мови в 11 томах