1. Словник синонімів української мови

стовпець

КОЛО́НКА (ряд цифр, слів, рядків тексту тощо, розташованих по вертикалі), КОЛО́НА розм., СТОВПЕ́ЦЬ, СТО́ВПЧИК, СТОВП розм.; ШПА́ЛЬТА (ряд коротких рядків у газеті, журналі і т. ін., розташованих один під одним). Листи матеріалів, Колонки цифр холодні, Але який всетворчий Огонь їх осявав! (М. Бажан); Почувалося, що план для Сафарова — це не сухі колони цифр, не розпухла папка з паперами (О. Донченко); Виносить (Мартіан) .. календар — мармуровий кубик з написаним на ньому календарним текстом у три стовпці на кожному боці (Леся Українка); На аркуші з школярського зошита.. стояли стовпчики арифметичних прикладів (Ю. Збанацький); Герман зупинився по хвилі, поглядаючи на великі стовпи цифер (І. Франко); Тепер він перебігав їх (газети) стоячи, мотаючи головою по шпальтах вгору і вниз (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовпець — стовпе́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стовпець — Тумба; (рядків) шпальта, (цифр) колонка, стовп; стовпчик. Словник синонімів Караванського
  3. стовпець — СТОВПЕ́ЦЬ, пця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до стовп 1, 2. Крізь темряву видно було стовпці і сплутані лінії колючого дроту (О. Десняк); Пішла я в той ряд, де продають огородину .. По обидва боки рундуки з покрівлею на стовпцях (І. Словник української мови у 20 томах
  4. стовпець — -пця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до стовп 1), 2). 2》 Вертикальна смуга, утворена короткими рядками тексту в газеті, журналі і т. ін.; шпальта. || Ряд цифр, слів, послідовно розміщених по вертикалі. Стовпець цифр. 3》 рідко. Те саме, що стовпчик 2). 4》 Печиво циліндричної форми з гречаного борошна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. стовпець — Набір разом із кліше, на якому зображено ілюстрації, який відповідає одній сторінці книжки, журналу, газети; відбиток, зроблений з цього набору; у книжках с., як правило, в 1 колонку, в енциклопедіях та словниках — у 2 або 3. Універсальний словник-енциклопедія
  6. стовпець — Стовпе́ць, -пця́; -пці́, -пці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. стовпець — СТОВПЕ́ЦЬ, пця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до стовп 1, 2. Крізь темряву видно було стовпці і сплутані лінії колючого дроту (Десняк, II, 1955, 458); Пішла я в той ряд, де продають огородину.. По обидва боки рундуки з покрівлею на стовпцях (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. стовпець — Стовпець, -пця м. 1) Низкій столбикъ съ свободнымъ верхнимъ концемъ; тумба. В кожній крамниці одчиняна ляда і оперта на стовпець. Левиц. І. 90. різницький стовпець для разрубыванія мяса. різницьким стовпце́м называютъ также толстаго и низкаго человѣка. Словник української мови Грінченка