стрижень

БИСТРИНА́ (швидка течія, а також місце на річці, де найшвидше тече вода), БИСТРІ́НЬ, БИСТРЯ́ розм.; СТРОМОВИ́НА рідше (перев. про течію — швидка й бурхлива); СТРИ́ЖЕНЬ (перев. про таке місце на річці). Човен, прип'ятий ланцюгом до шелюжиння, трохи водило по завороті, притискало бортом до берега і знову тягло на бистрину (Григір Тютюнник); Денис Блаженко, стоячи в воді по коліна, з силою відштовхнув плота на бистрінь: — Пливи до Чорного моря! (О. Гончар); Вже вона (Наталя) й далеченько. Червона хустка пішла бистрею; довга коса розпустилась по воді (Марко Вовчок); Сів він у Києві на козацький байдак і поплив через пороги, здригаючись із жаху перед грізними стромовинами Дніпра-Славути (З. Тулуб); На превелику силу вдалося врешті вибитися зі стрижня та наблизитись до берега (М. Коцюбинський).

СТРИ́ЖЕНЬ (предмет видовженої форми, який є осьовою або опорною частиною чого-небудь; взагалі предмет такої форми), СТЕ́РЖЕНЬ рідше, ШПЕНЬ, ШПЕ́НИК, ШПЕНЬО́К (невеликий); ШПИ́ЛЬКА (цвях або болт без головки); СЕРДЕ́ЧНИК (стрижень, який є внутрішньою частиною чого-небудь або на який намотується, насаджується щось); ШТОК, ШТИР, ШТИФТ (металевий циліндричний стрижень); ШВОРІНЬ (ШКВО́РІНЬ рідше) (металевий або дерев'яний стрижень, що є віссю у возі); ПРУТ (тонкий, довгий металевий стрижень); ШПИЛЬ (загострений стрижень на будівлі). Обидва крюки зварювалися не поверхнево, а серцевиною, зчіпалися молекули з молекулами в самій глибині залізного стрижня (І. Сенченко); Бичок упевнено підійшов до рукомийника і став тикати тупим носом у стержень, підхоплюючи губами струмок холодної води (С. Журахович); Сердечник індукційної печі.

СТРИ́ЖЕНЬ (основна, внутрішня частина олівця), СТЕ́РЖЕНЬ рідше, ОСЕ́РДЯ. Військовий.. мовчки взяв гранчастий олівець з червоним осердям (О. Гончар).

ЯДРО́ (головна складова частина чогось — перев. організації, колективу тощо), КІСТЯ́К, ОСЕРЕ́ДОК, ОСНО́ВА, СЕРЦЕВИ́НА, СТРИ́ЖЕНЬ. Основним ядром хору, його організаторами й ентузіастами були якраз друзі (П. Колесник); — Щоб кістяк нашої нації виплодив силу й зав'язь самостійництва, треба наше селянство пропустити крізь фільтр національної свідомості (М. Стельмах); Хто тільки не бував у них!.. Але основний осередок складали з десяток найближчих знайомих Дорошенкових (А. Головко); Основу військ Директорії.. складали селянські маси (Ю. Смолич); Держава — це серцевина всієї політичної організації суспільства (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрижень — стри́жень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стрижень — (стовбура) серце, осердя; (гострий) шпичка, шпичак; (залізний) прут, (гострий) рожен, (сторчова вісь у возі) шворінь, (у колесі) шпиця; (короткий) шпеник, шпень; (політики) П. хребет, вісь, центр; (на річці) бистрінь. Словник синонімів Караванського
  3. стрижень — [стрижеин'] -жн'а, ор. -жнеим, м. (ў) -жн'і, р. мн. -жн'іў Орфоепічний словник української мови
  4. стрижень — СТРИ́ЖЕНЬ, жня, ч. 1. Предмет видовженої форми, який є переважно осьовою або опорною частиною чого-небудь; стержень. Стрижень поршня. 2. Осьова, серединна частина чого-небудь у рослинному чи тваринному організмі. Словник української мови у 20 томах
  5. стрижень — Жня, ч. Пеніс. Ось тримаю у руці твій стрижень, і він мені зараз кращий за твою нахабну пику (Ю. Покальчук). Словник сучасного українського сленгу
  6. стрижень — (-жня) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. <...> його стрижень майже боляче тиснув їй на живіт <...> (Ю. Покальчук, Те, що на споді). Словник жарґонної лексики української мови
  7. стрижень — -жня, ч. 1》 Предмет видовженої форми, який є перев. осьовою або опорною частиною чого-небудь; стержень. Стрижень поршня. 2》 Осьова, серединна частина чого-небудь у рослинному чи тваринному організмі. 3》 чого, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. стрижень — Стри́жень, -жня; стри́жні, -жнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. стрижень — СТРИ́ЖЕНЬ, жня, ч. 1. Предмет видовженої форми, який є переважно осьовою або опорною частиною чого-небудь; стержень. Стрижень поршня. 2. Осьова, серединна частина чого-небудь у рослинному чи тваринному організмі. Словник української мови в 11 томах
  10. стрижень — Прямолінійний конструктивний елемент. Архітектура і монументальне мистецтво
  11. стрижень — Стрижень, -жня м. 1) Самое глубокое мѣсто въ рѣкѣ, въ озерѣ, фарватеръ. Вас. 173, 188. 2) Небольшая рѣчка, струя. Гол. 3) Сердцевина дерева. 4) Стержень въ нарывѣ. Зміев. у. Словник української мови Грінченка