1. Словник української мови Грінченка

стрижень

Стрижень, -жня

м.

1) Самое глубокое мѣсто въ рѣкѣ, въ озерѣ, фарватеръ. Вас. 173, 188.

2) Небольшая рѣчка, струя. Гол.

3) Сердцевина дерева.

4) Стержень въ нарывѣ. Зміев. у.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стрижень — стри́жень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стрижень — (стовбура) серце, осердя; (гострий) шпичка, шпичак; (залізний) прут, (гострий) рожен, (сторчова вісь у возі) шворінь, (у колесі) шпиця; (короткий) шпеник, шпень; (політики) П. хребет, вісь, центр; (на річці) бистрінь. Словник синонімів Караванського
  3. стрижень — [стрижеин'] -жн'а, ор. -жнеим, м. (ў) -жн'і, р. мн. -жн'іў Орфоепічний словник української мови
  4. стрижень — СТРИ́ЖЕНЬ, жня, ч. 1. Предмет видовженої форми, який є переважно осьовою або опорною частиною чого-небудь; стержень. Стрижень поршня. 2. Осьова, серединна частина чого-небудь у рослинному чи тваринному організмі. Словник української мови у 20 томах
  5. стрижень — Жня, ч. Пеніс. Ось тримаю у руці твій стрижень, і він мені зараз кращий за твою нахабну пику (Ю. Покальчук). Словник сучасного українського сленгу
  6. стрижень — (-жня) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. <...> його стрижень майже боляче тиснув їй на живіт <...> (Ю. Покальчук, Те, що на споді). Словник жарґонної лексики української мови
  7. стрижень — -жня, ч. 1》 Предмет видовженої форми, який є перев. осьовою або опорною частиною чого-небудь; стержень. Стрижень поршня. 2》 Осьова, серединна частина чого-небудь у рослинному чи тваринному організмі. 3》 чого, перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. стрижень — БИСТРИНА́ (швидка течія, а також місце на річці, де найшвидше тече вода), БИСТРІ́НЬ, БИСТРЯ́ розм.; СТРОМОВИ́НА рідше (перев. про течію — швидка й бурхлива); СТРИ́ЖЕНЬ (перев. про таке місце на річці). Словник синонімів української мови
  9. стрижень — Стри́жень, -жня; стри́жні, -жнів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. стрижень — СТРИ́ЖЕНЬ, жня, ч. 1. Предмет видовженої форми, який є переважно осьовою або опорною частиною чого-небудь; стержень. Стрижень поршня. 2. Осьова, серединна частина чого-небудь у рослинному чи тваринному організмі. Словник української мови в 11 томах
  11. стрижень — Прямолінійний конструктивний елемент. Архітектура і монументальне мистецтво