студити

ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше, ТХНУ́ТИ рідше, ПРОДИХА́ТИ розм.; СТУДИ́ТИ (про холодний вітер); РВА́ТИ, БУРХА́ТИ, ШУГА́ТИ, ШИБА́ТИ розм. (сильно поривчасто). — Док.: війну́ти, повійну́ти, повіну́ти, пові́яти, поду́ти, ду́нути, поду́нути, подихну́ти, дихну́ти, прові́яти, проду́ти, дмухну́ти, заві́яти, заду́ти, потягну́ти, потягти́, рвону́ти, шугну́ти, шугону́ти, шибну́ти, шибону́ти. Вітер віє і стогне, квилить (Б. Грінченко); Легенький вітерець повівав, неначе подихував од заходу і шелестів листком (І. Нечуй-Левицький); Дме сильний, але теплий вітер (М. Коцюбинський); Падав дрібний сніжок, подував різкий вітер (А. Хижняк); Подув холодний вітер, почалися заморозки (Д. Бедзик); Теплий вітер дихав з-за Дніпра (М. Чабанівський); А там коло дверей так хороше: вітерок легенький провівав (Панас Мирний); Світило сонце, помалу продував запашний степовий вітрець (С. Васильченко); Сей-то вітер.. як дмухнув, так де і хмари подівалися (Г. Квітка-Основ'яненко); Холодний вітер тяг з півночі (Г. Коцюба); З Дніпра потягнув вітрець (Марко Вовчок); Хіба тобі (вітре) немає простору віятися попід небосклоном (Панас Мирний); На його притомлені нерви неначе тхнув свіжий, холодненький вітер (І. Нечуй-Левицький); Вітерець устиг обтрусити росу з віт, приємно продихав крізь дерева (І. Ле); Студив холодний морський вітер (І. Микитенко); Насилу на ґаночок вибралась (дівчина), так рвав вітер (А. Головко); Вітри в очеретах бурхали І Псьол стогнав і клекотав (Л. Боровиковський); Через кілька хвилин весела ватага рушила на гору. Без будь-яких перепон шугав тут вітер (А. Шиян).

ОХОЛО́ДЖУВАТИ (робити що-небудь холоднішим, холодним), ХОЛОДИ́ТИ, ОСТУ́ДЖУВАТИ, СТУДИ́ТИ, ПРОХОЛО́ДЖУВАТИ, ПРОХОЛОДЖА́ТИ рідше; ВИХОЛО́ДЖУВАТИ, ВИСТУ́ДЖУВАТИ (перев. про приміщення — випускаючи тепло); НАХОЛО́ДЖУВАТИ, НАСТУ́ДЖУВАТИ (сповнюючи холодом); ПРОМОРО́ЖУВАТИ (до дуже низької температури). — Док.: охолоди́ти, захолоди́ти, остуди́ти, простуди́ти, прохолоди́ти, ви́холодити, ви́студити, нахолоди́ти, настуди́ти, проморо́зити. Весняний вітер стиха віяв над виноградниками й охолоджував зогрітих працею робітників (М. Коцюбинський); Осінній вітерець холодив обличчя (П. Кочура); Високе густе різнотрав'я бризкало дрібною росою, приємно остуджувало гаряче від хвилювання тіло (М. Олійник); Туман, волога, свіжість літньої ночі студили гарячу голову (Григорій Тютюнник); Вода була солона і приємно прохолоджувала гаряче чоло (В. Кучер); Купаються (хлопці), поки осінь не простудить річку (Л. Смілянський); (Старшина:) Ми до вас гуртом, щоб поодинці хати не вихолоджувати (М. Кропивницький); Вона підносила до рота ложку, довго вистуджувала й спостерігала, як Данило втішався гарячим борщем (С. Чорнобривець); Їй було душно, ..і вона прикладала руку до шибки, щоб, нахолодивши, приложити до лиця (Панас Мирний); Як не топи в хаті, як не обкладай її гноєм, не нагрієш, бо вітер... влізе й настудить хату... (Грицько Григоренко); Для знищення квасолевого зерноїда.. насіння проморожують при температурі мінус 15 градусів протягом 2 діб (з газети).

ХОЛОДИ́ТИ (пронизувати холодом), СТУДЕНИ́ТИ, ЛЕДЕНИ́ТИ розм., МОРО́ЗИТИ, СТУДИ́ТИ. — Док.: захолоди́ти. Обличчя й руки холодив мороз (М. Трублаїні); Ранкова вода студенила ноги (І. Чендей); Сухий колючий сніг шмагав обличчя Свєнціцького, сипався за комір, леденив руки (З. Тулуб); Щасти бі, жнице! Рано встала ти, Роса студена ще морозить тіло (І. Франко); Ночі стояли холодні, і ноги студила колюча світанкова роса (І. Муратов).