стукнутися

БИ́ТИСЯ (торкатися чого-небудь, стикатися з чимось тощо, налітаючи з розгону, опускаючись із силою і т. ін.); УДАРЯ́ТИСЯ (ВДАРЯ́ТИСЯ), УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) у що, об що (підкреслюється роздільність дії); СТУ́КАТИСЯ (перев. зі стуком); ТОВКТИ́СЯ розм. (часто, дрібно битися). — Док.: уда́ритися (вда́ритися), уда́рити (вда́рити), сту́кнутися. В шибку билась здорова муха (М. Коцюбинський); От величезний камінь при березі. Ударяючися об нього, вона викрутила дно, і там тепер глибоко (Г. Хоткевич); Лопасті (корабля) люто вдаряли об воду, і білясті вали крутилися в зеленій глибині (О. Досвітній); Трясуться колеса, товчуться об твердий клінкер (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

стукнутися — сту́кнутися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
стукнутися — СТУ́КНУТИСЯ, нуся, нешся, док. Однокр. до сту́катися 2, 3. Саіб одчинив двері в сіни і стукнувся лобом об одвірок (І. Нечуй-Левицький); Раптом карета спинилася, і Барклай стукнувся потилицею об стінку (П. Словник української мови у 20 томах
стукнутися — стукнутися: ◊ сту́кнутися в голову → голова Лексикон львівський: поважно і на жарт
стукнутися — -нуся, -нешся, док. Однокр. до стукатися 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
стукнутися — сту́кнутися лоба́ми на (в) чому. Зіткнутися в поглядах, інтересах, діях і т. ін. — Раз мало не стукнулись лобами на одному інтересі (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
стукнутися — СТУ́КНУТИСЯ, нуся, нешся, док. Однокр. до сту́катися 2, 3. Саіб одчинив двері в сіни і стукнувся лобом об одвірок (Н.-Лев., IV, 1956, 20); Раптом карета спинилася, і Барклай стукнувся потилицею об стінку (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах
стукнутися — Стукнутися, -нуся, -нешся гл. Удариться. Осідала підо мною земля, аж поки не стукнувся об пекельні ворота. Стор. МПр. 42. Словник української мови Грінченка