1. Словник синонімів української мови

ступак

I. СЛІД (знак, що залишається від чогось — виїмка, подряпина, пляма і т. ін.), ВІДБИ́ТОК, ПОЗНА́КА, ПРИМ'Я́ТИНА, ПОВОЛО́КА (від протягання чогось); ПО́РУБ рідше (від рубання); СТУПНЯ́, СТУПА́К розм. (відбиток людської ноги на якійсь поверхні); ПОТЬО́К, ХВІСТ, ШЛЕЙФ (перев. чого, який — смуга на якійсь поверхні, в повітрі, на воді від руху чого-небудь). Гризельда дивилась, чи не зосталось де на мулі слідів од людських ніг (І. Нечуй-Левицький); На снігу добре відбився слід його (вовка) лап. Відбитки були завбільшки з долоню (О. Донченко); Шура намагалася вгадати серед цих численних слідів Юрасеву ступню (О. Гончар); Піт зоставляв чорні потьоки на його старому виду (Панас Мирний); По бухті сновигали невеликі буксирні портові катерки, перегукуючись високими й низькими голосами, за ними тяглися хвости білої піни (Д. Ткач).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ступак — Ступа́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. ступак — див. кінь Словник синонімів Вусика
  3. ступак — СТУПА́К, а́, ч., рідко. 1. розм. Загнутий верхній край лопати чи заступа, в який упираються ногою при копанні. 2. Кінь, що йде доброю ступою. Чує Петро – тупотять коні... Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш). 3. розм. Словник української мови у 20 томах
  4. ступак — -а, ч., рідко. 1》 розм. Загнутий верхній край лопати чи заступа, в якого упираються ногою, коли копають. 2》 Кінь, що йде ступою. 3》 розм. Вид грубого взуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ступак — СТУПА́К, а́, ч., рідко. 1. розм. Загнутий верхній край лопати чи заступа, в який упираються ногою при копанні. 2. Кінь, що йде доброю ступою. Чує Петро — тупотять коні… Усе ближче, ближче. Розпізнає нешвидку ристь двох ступаків (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  6. ступак — Ступак, -ка м. 1) Конная мельница. 2) Конь, хорошо идущій шагомъ. Чуб. II. 322. Чує Петро, — тупотять коні.... Роспізнає нешвидку ристь двох ступаків. К. ЧР. 150. Два бахмати, гривасті ступаки ішли під ними. К. МБ. XI. 143. Словник української мови Грінченка