стямитися

ОПАМ'ЯТА́ТИСЯ (повернутися до стану душевної рівноваги, набути здатності спокійно думати, діяти тощо), ОТЯ́МИТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, СХАМЕНУ́ТИСЯ, ОПРИТО́МНІТИ, СПАМ'ЯТА́ТИСЯ, СПОМ'ЯНУ́ТИСЯ, ПРОКИ́НУТИСЯ, ОПАМ'ЯТУВА́ТИСЯ, ПРОБУДИ́ТИСЯ рідше, ОТВЕРЕ́ЗІТИ рідше, ПРОТВЕРЕ́ЗІТИ рідше, ОДУ́МАТИСЯ розм., ОГО́ВТАТИСЯ розм., ВІДІЙТИ́ розм., РОЗБУДИ́ТИСЯ розм., РОЗБУ́РКАТИСЯ розм., ОЧУ́НЯТИ розм., ОЧУ́НЯТИСЯ розм., ПРОЧУ́НЯТИ розм., ПРОЧУ́НЯТИСЯ розм., ОЧУ́МАТИСЯ розм., ПРОЧУ́МАТИСЯ розм., ПРОЧНУ́ТИСЯ розм., ОЧУ́ХАТИСЯ фам., ПРОЧУ́ХАТИСЯ фам., ОЧУ́ТИ́ТИСЯ розм. рідко, ОЧУТІ́ТИ розм. рідко, ОХАМЕНУ́ТИСЯ діал. — Недок.: опам'ято́вуватися, отя́млюватися, оприто́мнювати, спам'ято́вуватися, спомина́тися, прокида́тися, пробу́джуватися, ого́втуватися, відхо́дити, розбу́джуватися, розбу́ркуватися, очу́нювати, прочу́нювати, прочу́муватися, прочина́тися. Вона не могла позбирати своїх думок, звести їх докупи і опам'ятатись (І. Нечуй-Левицький); Староміська дивилася на се все і з диву не могла отямитись (І. Франко); З-за рогу просто на неї вибіг гурт людей.. Поки Сахно стямилася, люди були вже за двадцять кроків позаду (Ю. Смолич); Помітивши погляд Данила та його ніяковість, Андрій схаменувся (О. Копиленко); Юрко йшов, як сновида, і тільки через кілька хвилин опритомнів (І. Багмут); Всі разом одностайно сплять так твердо, що при кінці засідання треба кождого порядно потермосити, заки спам'ятається (Лесь Мартович); — Знову припав до чогось, наче замовлений. Та спом'янись і спам'ятайся нарешті, бо осьдечки зараз усе полетить у піч! (М. Стельмах); Помітивши бійця, старий мовби прокинувся з глибокої задуми, що скувала його всього (О. Гончар); Як трошки опам'ятувались, козак і пита сотниківну: — Як же ти втекла од твого нелюба? (О. Стороженко); Почувши про воду, моряки пробудилися з задуми (В. Кучер); Відколи ми розлучились, я міг десять разів отверезіти і прозріти, а проте я.. залишаюся при своєму (Ірина Вільде); — Ох, якби ж і послухав оце панич, що його прикажчик замишляє!.. — Ти, Насте, гляди, — якось одразу протверезів Савка. — Що чула, те забула! Ясно? (О. Гончар); Не вспіли піщани одуматись, як приїздить сам вельможний у Піски (Панас Мирний); Лице пополотніло. Здорові сиві очі з жахом дивилися в жито. За хвилину Харитя трохи відійшла (М. Коцюбинський); — А.. небагато буде? — спитав німець, беручись за пляшку. — Кий там біс багато! Що ж ми тільки по чарці і випили! — розбуркуючись мовив Яків (Панас Мирний); — Ну, Катре, ходімо, — нарешті впоралася Докія Петрівна з своєю валізкою. Катря тіпнулась і очуняла з хвилинного забуття (А. Головко); Кудрявий хоче віч-на-віч.. поговорити з Латишем, щоб той очунявся від нещастя й таки взяв себе в руки (П. Автомонов); Марія прочуняла з півсну-споминів, заломила руки та й кричала. — Діти мої, сини мої, де ваші кістки білі? (В. Стефаник); Максим довго ще стояв на місці, очарований, щасливий. Вкінці прочунявся (І. Франко); Після повернення Сашка Грець трохи очумався від докучливої гризоти (С. Добровольський); Після чарки Олександра прочумалась і повеселішала (М. Коцюбинський); Якийсь Грицько Чи там Стецько Очухався од бійки (В. Самійленко); Ледве що очутилася я трохи по тяжкій утраті Вашого батька.. вже спав на мене цей новий смуток (О. Кобилянська); (Мокрина:) Охаменулася (бариня), та пізненько... (М. Кропивницький).

ОПРИТО́МНІТИ (повернутися до свідомості зі стану непритомності, забуття), ОТЯ́МИТИСЯ, ОПАМ'ЯТА́ТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, ВІДІЙТИ́, ОЧУ́НЯТИ розм., ОЧУ́НЯТИСЯ розм., ПРОЧУ́НЯТИ розм., ПРОЧУ́НЯТИСЯ розм., ОЧУ́ТИ́ТИСЯ розм., ПРОЧУТИ́ТИСЯ розм., ОЧУТІ́ТИ розм., ОЧУ́МАТИСЯ розм., ПРОЧУ́МАТИСЯ розм., ОЧА́ПАТИСЯ розм. — Недок.: оприто́мнювати, отя́млюватися, опам'ято́вуватися, відхо́дити, прито́мніти, очу́нювати, прочу́нювати, прочу́муватися. Поранений Богун опритомнів і намагався звести голову (Я. Качура); Він три дні лежав у госпіталі непритомний, всі думали, що вже й не отямиться, а він отямився (Є. Гуцало); Принесли Соломію додому. Соломія вже опам'яталась і страшно стогнала (І. Нечуй-Левицький); Скільки він.. так пролежав, не пригадує, тільки як стямився згодом, то голова.. боляче й приглушено гуділа (Д. Бедзик); Як мати вість таку почула, То тільки вічно не заснула, Бо зуби у неї стялись, А одійшовши, в груди билась (І. Котляревський); Два тижні я лежав без пам'яті.. А як очуняв, то я лежав у світлиці (Марко Вовчок); — Я не пам'ятаю, що далі було. Знаю, що як очунялася я, то лежала на дошці, крів'ю підлита (Панас Мирний); Марія прочуняла з півсну-споминів, заломила руки та й кричала. — Діти мої, сини мої, де ваші кістки білі? (В. Стефаник); Тілько прочунявшися зовсім і вдивившися добре перед себе, він пізнав, що лежить під оборогом (І. Франко); Як Орися очутилась, то Гордій сидів біля неї і держав у своїх руках її похолоділі руки (Б. Грінченко); Устань, устань, милая, прочутися (П. Чубинський); Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї, жалувати стане (Марко Вовчок); Вчумався (Кузьма) під тією ж хатою. Лікарі йому на груди поклали широке марлеве перехрестя (І. Ле); Відколи прибув (Павло) у госпіталь, ніяк не прочумається (Ю. Бедзик).

СХАМЕНУ́ТИСЯ (усвідомивши помилковість своєї поведінки, намірів, різко змінити їх), СПОХВАТИ́ТИСЯ, ОДУ́МАТИСЯ, ОПАМ'ЯТА́ТИСЯ, ОТЯ́МИТИСЯ, СТЯ́МИТИСЯ, ОХАМЕНУ́ТИСЯ діал. — Недок.: спохва́чуватися, оду́муватися, опам'ято́вуватися, отя́млюватися. — У яку дорогу? Куди ж та дорога лежить з чоловікової хати? До прірви, чи що? Одумайся, благаю тебе, Прісько, схаменися! — умовляла таки її Домаха (Л. Яновська); Левко вже хотів щось крикнути різке й зухвале, та раптом отямивсь (І. Цюпа). — Пор. переду́мати.