стіжок
СТІГ (щільно укладена купа сіна, соломи, снопів і т. ін.); СТІЖО́К, КОПИ́ЦЯ, ПРИКЛА́ДОК розм., КОП'Я́К діал. (менших розмірів); ОДЕ́НОК діал. (на дерев'яній основі). Золоті стоги мріють на сонці (Ю. Яновський); Всі вони, спітнілі й червоні, хапалися як можна швидше скидати з воза сіно на стіжок (С. Васильченко); Скошу і свій горох, в копиці поскладаю (П. Гулак-Артемовський); Пішов (Іван) до маленького прикладу соломи (Л. Яновська); Одні (робітники) збивають сіно у вали, одні кінчають скидати в копички, там зносять копиці.. і закладають оденок (А. Крушельницький). — Пор. ски́рта.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стіжок — стіжо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- стіжок — [с'т'іжок] -жка, м. (на) -жку, мн. -жки, -жк'іў Орфоепічний словник української мови
- стіжок — СТІЖО́К, жка́, ч. 1. Те саме, що стіг. Миша в стіжку не загине (прислів'я); На току стіжків високих Стирчало щось мало не п'ять (С. Руданський); Безліч довгих ожередів та стіжків нового, тільки що звезеного хліба запалали заразом (І. Словник української мови у 20 томах
- стіжок — -жка, ч. 1》 Те саме, що стіг. 2》 Зменш.-пестл. до стіг. 3》 чого, перен. Купа предметів, перев. однорідних. || Про густе, скуйовджене волосся. Стрижений в стіжок — стрижений кружком. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стіжок — Стіжо́к, -жка́, в стіжку́; стіжки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стіжок — СТІЖО́К, жка́, ч. 1. Те саме, що стіг. Миша в стіжку не загине (Укр.. присл.., 1963, 221); На току стіжків високих Стирчало щось мало не п’ять (Рудан., Тв. Словник української мови в 11 томах
- стіжок — Завершення дерев'яних будівель. Архітектура і монументальне мистецтво
- стіжок — Стіжо́к, -жка м. 1) ум. отъ стіг. 2) Родъ мужской стрижки. Чоловіки стрижені усі густо в стіжок, а підголених чубів щось не видно було. О. 1862. IX. 62. Словник української мови Грінченка