суперечний

СУПЕРЕ́ЧЛИВИЙ (який має особливості, якості, несумісні одна з одною або протилежні, невідповідні одна одній), СУПЕРЕ́ЧНИЙ, РОЗБІ́ЖНИЙ, ПОДВІ́ЙНИЙ, ДВОЇ́СТИЙ (з двома різними особливостями); ПОКРУ́ЧЕНИЙ, ПЛУ́ТАНИЙ (такий, у якому важко розібратися, якого важко зрозуміти). Хома Микитович.. замислився: скільки несхожих, суперечливих, та навіть протилежних рис може мати одна людина (Я. Гримайло); В Олі теж наростав неспокій. Суперечні почуття метались в ній. Вона прагнула провалу і — перемоги для Бронка (Ірина Вільде); Як важко розбіжні думки поєднати (Л. Первомайський); Твій погляд розпізнав Подвійну течію його державних справ (М. Зеров); Голда й хотіла, щоб Ліда почала розпитувати про її горе, і боялася цього. Таке двоїсте почуття вимучувало до краю (Д. Ткач); Психіку має (гуцул) покручену, незгадану, многогранну: вибачає такі речі, яких ніхто би не вибачив — і нараз образиться через дурницю, через дрібницю! (Г. Хоткевич); — То отакий у тебе батько, Павлухо, плутаний (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суперечний — супере́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. суперечний — див. різний Словник синонімів Вусика
  3. суперечний — СУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. 1. Те саме, що супере́чливий. Повстають в утомленій голові молодого ученика суперечні думки, що між собою борються, перемагаються (О. Словник української мови у 20 томах
  4. суперечний — -а, -е. 1》 Те саме, що суперечливий. 2》 чому, з чим. Який суперечить чому-небудь. 3》 рідко. Те саме, що спірний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. суперечний — Супере́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. суперечний — СУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е. 1. Те саме, що супере́чливий. Повстають в утомленій голові молодого ученика суперечні думки, що між собою борються, перемагаються (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах