1. Словник синонімів української мови

сцена

СКАНДА́Л (груба сварка з криком, шумом, що набуває розголосу), БУ́ЧА підсил. розм., ТАРАРА́М підсил. розм.; СЦЕ́НА (гостра, різка, неприємна розмова). Сергій побачив, що Майя за перше-ліпше необережне слово ладна була накинутись на нього з кулаками, вчинити публічний скандал (О. Гуреїв); (Ральф:) Ні, Таню. Жодних сімейних сцен немає. Ми з Джен завжди можемо договоритися без сварки (В. Собко). — Пор. 1. бешкет, сва́рка.

СЦЕ́НА (спеціальне підвищення, на якому відбуваються вистави, концерти і т. ін.), ПІДМО́СТКИ (ТЕАТРА́ЛЬНІ ПІДМО́СТКИ) мн., ПІДМО́СТЯ розм., ПОМІ́СТ, КІН (ТЕАТРА́ЛЬНИЙ КІН), ЛАШТУ́НКИ мн., діал.; ЕСТРА́ДА, ПЛОЩА́ДКА розм. (для концертів). Я б хотів заспівати тенором. От вийти на сцену нашого оперного театру і заспівати (Остап Вишня); На екзамені до театрального Геннадій не пройшов, він провалився ще до театральних підмостків (І. Волошин); На підмостках уже сидів духовий оркестр (П. Панч); Воєнком.. по-дружньому признався, що сам він теж свого часу пробував грати на кону (О. Гончар); На естраду вийшла дівчина в квітчастому вбранні (А. Головко). — Пор. 1. аре́на.

СЦЕ́НА (окремий випадок, зображений у п'єсі, літературному творі, на картині і т. ін.), ЕПІЗО́Д, КАДР (у кінофільмі). Вихід III. Любов і Орест. Під час сієї сцени Люба поводиться нерівно, то з повною притомністю, то з приступами отуманеного настрою (Леся Українка); Який фільм ішов — не питайте, дівчина нічого не бачила. Вона пам'ятала тільки окремі уривки, окремі епізоди (О. Донченко).

ТЕА́ТР (вид мистецтва, що відображає життя в сценічній дії); СЦЕ́НА, ПІДМО́СТКИ у сполуч. зі сл. театральні; ВЕРТЕ́П (старовинний ляльковий). Любов глядача до театру, читача до книги, слухача до музики — це почуття палке, але чисте й інтимне (Ю. Смолич); А слава сцени — Саксаганський (М. Чернявський); Станіславський відкидає всяку брехню, фальш, неправду на театральних підмостках (з газети); Про український ляльковий театр, або вертеп, написано чимало цікавих і захоплюючих рядків (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сцена — сце́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сцена — (споруда) КІН, естрада, поміст, підмостя, підмостки, П. театральне мистецтво, акторська діяльність, (у п'єсі) епізод, (у фільмі) кадр, (сімейна) сварка, гостра розмова, (історична) арена, п! ТЕАТР Словник синонімів Караванського
  3. сцена — див. поміст Словник синонімів Вусика
  4. сцена — Кін, див. естрада Словник чужослів Павло Штепа
  5. сцена — (лат. scaena — площина) — 1. Місце для театральної вистави.2. Частина вистави, об’єднана певною сюжетною думкою та складом дійових осіб. Словник-довідник музичних термінів
  6. сцена — СЦЕ́НА, и, ж. 1. Спеціальний майданчик, підвищена над підлогою, землею, на якому відбуваються концерти, вистави і т. ін.; театральні підмостки, кін. На сцені – Настя в селянському вбранні – співає під акомпанемент соло (С. Словник української мови у 20 томах
  7. сцена — -и, ж. 1》 Спеціальна площадка, підвищена над підлогою, землею, на якій відбуваються концерти, вистави і т. ін.; театральні підмостки, кін. || Театр, театральне мистецтво, театральна діяльність. Грати на сцені — брати участь у виставах, бути актором. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. сцена — сце́на (лат. scaena, з грец. σκηνή) 1. Майданчик у театрі, де відбуваються вистави. 2. Окрема частина дії, акту п’єси, драматичної чи музичної вистави. 3. В широкому розумінні – те саме, що й театр. 4. Переносно – пригода, епізод. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. сцена — Частина театру, місце гри акторів; складається з простору, видимого для глядачів (місце акторської гри) та невидимого, де знаходяться розміщені пристрої; протягом століть неодноразово змінювалася разом із будівлею театру, що відповідало змінам у драматургії та суспільних функціях театру. Універсальний словник-енциклопедія
  10. сцена — зійти́ зі сце́ни (з аре́ни). Припинити якусь діяльність, перестати чимсь займатись. — Коли так, то нам зосталося тільки зійти з сцени,— сказав Фесенко і з тими словами театрально оступився й сів на лавці трохи оддалік од панів (І. Фразеологічний словник української мови
  11. сцена — Сце́на, -ни, -ні; сце́ни, сцен Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. сцена — СЦЕ́НА, и, ж. 1. Спеціальна площадка, підвищена над підлогою, землею, на якій відбуваються концерти, вистави і т. ін.; театральні підмостки, кін. На сцені — Настя в селянському вбранні — співає під акомпанемент соло (Вас. Словник української мови в 11 томах
  13. сцена — (лат. < грец. — шатро) Спеціальний майданчик для показу видовищ, театрального представлення. У середньовічній Європі поділявся на три яруси, які символізували відповідно небо, землю і підземне пекло. Архітектура і монументальне мистецтво