танець
ТА́НЕ́ЦЬ (вид мистецтв, в якому художній образ створюється пластичними та ритмічними рухами людського тіла; виконання таких рухів; музичний твір до таких рухів), ТАНО́К. Чайченко став коло Катрі і взяв її у танець (Марко Вовчок); Він любив музику веселу і знав напам'ять багато танців і народних пісень (І. Франко); Прийшов.. антракт. Після вечора були танки (М. Хвильовий); Заграв патефон, і почалися танки (М. Трублаїні).
ТАНО́К (народна гра, учасники якої, взявшись за руки, ходять по колу, співаючи й танцюючи), ХОРОВО́Д, КО́ЛО, ТА́НЕ́ЦЬ рідко. Сопілки й сурми грають, І скрипочка заводить; Ох, то ж моя кохана Танок весільний водить (Леся Українка); І скрізь розцвіли новорічні ялинки. Круг них, золотистих, Струнких од природи, Кружляють веселих дітей хороводи (М. Бажан); Вони (люди) хотіли б пуститися якимось урочистим хороводом, побожним танцем святого царя перед святим ковчегом (М. Грушевський); (Перелесник:) Там мої сестриці, там гірські русалки, вільні Літавиці, будуть танцювати коло по травиці (Леся Українка); (Дівчина:) Ну ставаймо в коло, До млинів угору Поведем танець, Веселий ралець (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- танець — та́не́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- танець — (груповий) танок, коло; танчик; мн. ТАНЦІ, забава <�з танцями>, п! МУЗИКИ, зн. танцюльки. Словник синонімів Караванського
- танець — [танеиц'] -н'ц'у, ор. -нцеим, м. (ў) -н'ц'і, р. мн. -н'ц'іў і [танец'] -н'ц'у, ор. -нцем, м. (ў) -н'ц'і, р. мн. -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
- танець — Танець і танок Багатьом здається, що слова танок і танець означають одне й те ж, тому й читаємо раз у раз на афішах: «Виступає ансамбль пісні й танку». Але це не так. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- танець — моск. танок танок, таночок Словник чужослів Павло Штепа
- танець — Вид мистецтва, де художні образи створюються засобами пластичних рухів, які виконуються в чіткому ритмі та виразних поз людського тіла. В танці відображається емоційно — образний зміст музичних творів. Народний... Словник-довідник музичних термінів
- танець — ТА́НЕ́ЦЬ, та́нцю, ч. 1. Вид мистецтва, у якому художній образ створюється пластичними та ритмічними рухами людського тіла. Збірників етнографічних записів музики і хореографії, в яких знайшло б відображення все багатство народного танцю, ще немає (з наук. Словник української мови у 20 томах
- танець — та́нець: ◊ до та́нця і до ружа́нця жарт. про людину, яка у кожній справі вправна (ст): Намагався бути до танця і до ружанця (Авторка) ◊ заанґажува́ти до та́нцю → заанґажувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- танець — В цім танці два кінці. Ця справа непевна ще, мож скористати, але мож і утратити. До роботи недужа, а до танцю, як рожа. Докір лінивим до роботи, а охочим до забави. Там то гульки, там то танці, танцювали голодранці. Насміхання з бідних парубків, які устроїли собі забаву. Приповідки або українсько-народня філософія
- танець — танцю, ч. 1》 тільки одн. Вид мистецтва, у якому художній образ створюється пластичними та ритмічними рухами людського тіла. Теорія танцю. 2》 Сукупність пластичних і ритмічних рухів певного темпу й характеру, що їх виконують у такт певній музиці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- танець — Порядок рухів та жестів людини, упорядкованих у часі (ритм) та просторі (композиція), які переважно виконуються під акомпанемент музики. Універсальний словник-енциклопедія
- танець — Та́не́ць, та́нцю, в -нці; та́нці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- танець — ТА́НЕ́ЦЬ, та́нцю, ч. 1. тільки одн. Вид мистецтва, у якому художній образ створюється пластичними та ритмічними рухами людського тіла. Словник української мови в 11 томах
- танець — Танець, -нцю м. 1) Танецъ. В танці два кінці: або сам упадеш, або тебе трутят, — а все наб'єшся. Шейк. 2) кривий — Родъ хоровода. Грин. III. 97. ум. танчик. Гол. IV. 93. Словник української мови Грінченка