танець

ТА́НЕ́ЦЬ, та́нцю, ч.

1. тільки одн. Вид мистецтва, у якому художній образ створюється пластичними та ритмічними рухами людського тіла.

Збірників етнографічних записів музики і хореографії, в яких знайшло б відображення все багатство народного танцю, ще немає (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 137);

Теорія танцю; Історія танцю.

2. Сукупність пластичних і ритмічних рухів певного темпу й характеру, що їх виконують у такт певній музиці.

— А я ж у танцювальному гуртку! Я багато танців знаю: і польку, і краков’яка, і козачка, і гопака, і лезгинку (Вишня, II, 1956, 291);

Бальні танці; Гуцульський танець; *Образно. Вони танцювали смертельний танець, оті червоні маски, з яких парувала гаряча кров (Коцюб., II, 1955, 343).

Крути́й та́не́ць див. крути́й;

Ритмі́чний та́не́ць див. ритмі́чний.

3. Виконання таких рухів.

Чайченко став коло Катрі і взяв її у танець (Вовчок, І, 1955, 190);

Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й повабними, ноги ледве торкались землі, руки гнулись, як гумові, вся фігура його нагадувала тонку й гнучку лозину (Коцюб., І, 1955, 375);

Вона встає з-за столу і.. підходить до капітана: — Чи можна вас запросити до танцю? (Гончар, Тронка, 1963, 158).

Гра́ти (співа́ти, приспі́вунати і т. ін.) до та́нцю (до та́нців) — виконувати танцювальну мелодію на музичному інструменті або наспівувати її.

Музики грають до танців. Бояри й дружки танцюють. Свашки приспівують до танців (Н.-Лев., II, 1956, 430);

[Гарасим:] Та ну її [пісню] к бісу, це нудна! Співай до танців (Мирний, V, 1955, 90).

◊ Іти́ (піти́, пуска́тися, пусти́тися і т. ін.) в та́не́ць (до та́нцю) — починати танцювати, виконувати танець.

Еней і сам так розходився,.. Що трохи не увередився, Пішовши з Гандзею в танець (Котл., І, 1952, 73);

Сотничиха.. встає, стука корками і теж пускається у танець (Стор., І, 1957, 301);

З усіх дівчат за столом зосталася сидіти тільки Ліна, вона чомусь не пішла до танцю (Гончар, Тронка, 1963, 158);

Но́ги аж затруси́лися (затру́сяться) до та́нцю див. затруси́тися;

Повести́ в та́не́ць див. пово́дити¹.

4. Музичний твір у ритмі, стилі й темпі музики до таких рухів.

У неділю на селі.. Сиділи лірники та грали По шелягу за танець. Кругом аж курява вставала. Дівчата танцювали (Шевч., II, 1963, 98);

Він любив музику веселу і знав напам’ять багато танців і народних пісень (Фр., VII. 1951, 243);

Кинеш копійку на шинквас — і Лукаш прокрутить на грамофоні одну пісню чи танець. А ти роби, що хочеш, — або слухай, або танцюй (Стельмах, І, 1964, 194);

Оркестр грає морський танець (Корн., І, 1955, 49).

5. тільки мн. Розваги, учасники яких танцюють.

На хуторі Танці та музики — Аж до півночі (Шевч., II, 1963, 212);

Обід мав бути далеко пізніше і дуже парадний, а потім забави, танці та урочиста вечеря (Л. Укр., 111, 1952, 666);

Неподалік, біля сільбуду, заграла музика; вулицями поспішала молодь на танці — поодинці й невеличкими гуртками (Стельмах, II, 1962, 411).

6. рідко. Те саме, що тано́к 1.

[Танок] «Веснянка» дуже поширений на Україні. Цей здебільшого плавний, ліричний танець виконується дівчатами (Збірник укр. нар. танців, 1957, 3).

Виво́дити (ви́вести) та́не́ць див. виво́дити¹.

7. спец. Однотипні ритмічні рухи бджіл-розвідниць, якими вони вказують іншим бджолам родини напрям польоту за взятком.

Напрямок польоту — тепер це доведено — бджоли-вербувальниці передають також у фігурах свого танцю (Бджоли, 1955, 163);

І ритм, і кількість поворотів, і швидкість бігу бджоли під час танцю мають, як стало ясно, певне значення (Бджоли, 1955, 162).

▲ Та́нець свято́го Ві́тта — те саме, що Ві́това хворо́ба.

Книжка була маленького формату,.. на обложці (обкладинці) в червоному тоні якісь фігури.. у викручених позах, з дикими виразами, так, немов вони кудись женуться несамовито, чи корчаться в танці св. Вітта (Л. Укр., III, 1952, 617).