тля

НІКЧЕ́МА зневажл. (ні на що не здатна людина), НІКЧЕ́МНИК зневажл. рідше, НЕДОРІ́КА зневажл.; НУЛЬ розм., ПІША́К розм., ПІГМЕ́Й зневажл., ТЛЯ зневажл., АБИ́ЩО зневажл. (про соціально незначну людину); ДРІБНО́ТА розм., ШУ́ШВАЛЬ зневажл., ШАНТРАПА́ зневажл. рідше (збірн. — про певну сукупність таких людей); МІЗЕ́РІЯ зневажл., ЧЕРВ'Я́К зневажл., НЕПО́ТРІБ зневажл., БАРАХЛО́ зневажл., лайл., ВИ́ШКРЕБОК лайл., НЕПОТРЕ́БСТВО збірн., заст. (той або ті, хто викликає до себе зневагу, жалюгідні люди); УБО́ЗТВО (ВБО́ЗТВО), УБО́ЖЕСТВО (ВБО́ЖЕСТВО) заст. (про духовно обмежену, нікчемну людину). І те, що судити Крамаренка мала його власна родина, не робило страх цієї нікчеми меншим, аніж страх лиходіїв, котрих мав би судити увесь народ (І. Муратов); — Бога бійся, сину. Чи ти вже якась недоріка, що не можеш.. дівчину знайти, та взявся од живого чоловіка жінку переманювати? (А. Іщук); — Без неї (матері) ти, хлопче, нуль у всесвіті. Розшолопав? Круглий нуль — з власного гіркого досвіду свідчу (О. Гончар); Він, бач, простий собі пішак, В тіні ізроду-віку... (С. Воскрекасенко); От, якесь абищо! а величається, мов яка цяця! (Словник Б. Грінченка); (Котовський:) Де тобі, мізерії такій, зрозуміти, ти ж бессарабському поміщикові Пуришкевичу увесь час чоботи лизав (П. Тичина); Що я? Черв'як, марная порошина. Життя моє — листок, що ріс і зв'яв (І. Франко); — Ні, волю вже лишатись тим, чим є, ніж в'язати свою долю з таким непотребом (І. Франко); — О, я помирюся з цим вишкребком Косінським. Не інакше, як Замойський його й підкинув нам для розбрату (І. Ле); Коли він не приносив одповіді або приносив коротку і бліду, вона робила йому сцену, називала його нездарою, міщанським убожеством (М. Коцюбинський). — Пор. ніщо́.

ТЛІ́ННЯ (руйнування, розпадання від часу, від довгого вжитку, псування), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн., ТЛЯ книжн. У парковому повітрі — дух тління: розкладається минулорічне листя (Є. Гуцало); На те й уваги їм (юнакам) нема, Що їм дорогу перейшла Нещадно смерті грізна тінь І жде в землі холодна тлінь (Я. Щоголів); Вітру живого вдихніть, Чесні, душею одверті, Всупереч тліну і смерті — Нашого вітру вдихніть (І. Муратов).