1. Словник синонімів української мови

топір

СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал., ТОПІ́РЧИК діал., БА́РТКА діал. (сокирка на довгому держаку, перев. прикрашена інкрустацією, різьбленням тощо); БА́РДА діал., БАРДИ́НА діал. (сокира або тесак). З ранку й до ночі.. стукотіли по всьому містечку сокири теслярів (О. Гончар); Як добре плече, так і тупиця січе (прислів'я); Вихопив (Микула) із-за пояса свій гострий топір — бойовий топір старійшини Анта — і почав рубати (С. Скляренко); Привітали Михайла Івановича і діди. Тодось вручив йому щойно змайстрований топірець (О. Гончар); Гуцул. Іде, виблискує барткою на сонці (Г. Хоткевич); Вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей (М. Коцюбинський); Закину я вражу бардину, Сам до дівчини на всю ніч двину (пісня).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. топір — топі́р іменник чоловічого роду сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя: взагалі сокира — діал. іст. Орфографічний словник української мови
  2. топір — Сокира, сокирка, сокирчина, сокиряка, барда, бардаш, бердянка, фарага Словник чужослів Павло Штепа
  3. топір — ТОПІ́Р, пора́, ч. 1. іст. Сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя. Пішов же Мартин По чужих містах, – Три сокири за поясом, А топір у руках (Л. Первомайський). 2. діал. Сокира. Хату будує гуцул. Словник української мови у 20 томах
  4. топір — -пора, ч. 1》 іст. Сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя. 2》 діал. Сокира. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. топір — ТОПІ́Р, пора́, ч. 1. іст. Сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя. Пішов же Мартин По чужих містах, — Три сокири за поясом, А топір у руках (Перв., З глибини, 1956, 98). 2. діал. Сокира. Хату будує гуцул. Словник української мови в 11 томах
  6. топір — Топір, -пора м. Родъ топора съ длинной рукояткой. ум. топоре́ць, топірчик. А топірці наробили із самої сталі, — пішов Штолюк із Мироном та воює пани. Гол. III. 59. Словник української мови Грінченка