топір

Значення в інших словниках

1. топір — топі́р іменник чоловічого роду сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя: взагалі сокира — діал. іст. Орфографічний словник української мови
2. топір — Сокира, сокирка, сокирчина, сокиряка, барда, бардаш, бердянка, фарага Словник чужослів Павло Штепа
3. топір — ТОПІ́Р, пора́, ч. 1. іст. Сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя. Пішов же Мартин По чужих містах, – Три сокири за поясом, А топір у руках (Л. Первомайський). 2. діал. Сокира. Хату будує гуцул. Словник української мови у 20 томах
4. топір — СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал. Словник синонімів української мови
5. топір — ТОПІ́Р, пора́, ч. 1. іст. Сокира з довгим держаком, що використовувалась як зброя. Пішов же Мартин По чужих містах, — Три сокири за поясом, А топір у руках (Перв., З глибини, 1956, 98). 2. діал. Сокира. Хату будує гуцул. Словник української мови в 11 томах
6. топір — Топір, -пора м. Родъ топора съ длинной рукояткой. ум. топоре́ць, топірчик. А топірці наробили із самої сталі, — пішов Штолюк із Мироном та воює пани. Гол. III. 59. Словник української мови Грінченка