трапити

ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм., ВСАДИ́ТИ (УСАДИ́ТИ) розм., ТРА́ФИТИ діал., ТРА́ПИТИ діал. — Недок.: влуча́ти (улуча́ти), вціля́ти (уціля́ти), поціля́ти, ударя́ти (вдаря́ти), потрапля́ти, попада́ти, вга́чувати (уга́чувати), вса́джувати (уса́джувати), трафля́ти, трапля́ти. Це все були хлопці, які несхибно влучали із своїх рушниць у райок (М. Трублаїні); Брянський звичним оком професіонала одразу визначав, куди влучали міни (О. Гончар); Вартовий уже поцілив цю триногу тварину (О. Досвітній); На щастя, бомба не потрапила в рейки і колію можна було відремонтувати (Д. Ткач); Євгешка згадав, що блискавиця найчастіше ударяє в рухливі речі (О. Донченко); Юнак з того робочого поріддя, Що цілить добре й лучить наповал (М. Бажан); Сеня, вийнявши наган з кобури, не цілячись, з того місця, де стояв, вгатив три кулі в центральний кружок (Ф. Бурлака); Вона всадила під лівий край каменя ще дві кулі (В. Кучер); То кулі.. все трафляли, подзьобали спину, як ворони (Ю. Яновський); Цей удар трапив у саму точку (І. Франко).

ПОТРАПЛЯ́ТИ (ідучи, рухаючись, виявлятися десь, у якомусь місці, також у пастці, сітці тощо), ПОПАДА́ТИ, ДІСТАВА́ТИСЯ, ТРАФЛЯ́ТИ діал., ТРАПЛЯ́ТИ діал.; УТРАПЛЯ́ТИ (ВТРАПЛЯ́ТИ) (перев. туди, куди треба, знаходячи правильний шлях). — Док.: потра́пити, попа́сти, діста́тися, тра́фити, тра́пити, утра́пити (втра́пити). Прибігши на Поділ, бурсак одразу потрапляв до Житнього базару в розпачливий лемент ляканих бублейниць та жвавих продавщиць сластьонів (Ю. Яновський); По мандрівці Балтійським морем попадає Міцкевич до Берліна (М. Рильський); Багато міст, містечок, сіл звидів Яким, мандруючи з цирковою трупою, та все ще якось не міг трафити до свого вуйка (С. Ковалів); Од сестри вона від'їхала давненько, ще коли малою трапила до дитбудинку в Умані (з журналу); Налагодив я візок та й думаю собі: чи ще й втрапимо у той Київ? (О. Стороженко). — Пор. 1. опини́тися.