1. Словник синонімів української мови

тупіт

ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д. Бедзик); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко і виразно (Григорій Тютюнник); Розлога долина.. від тупу численного люду Тяжко дуднить (М. Зеров); Чулося одне глухе тупотання нестямної біганини серед широкого майдану (Панас Мирний); Галас і тупотіння підходили все ближче (П. Куліш); Біля надвірного входу почулася тупотнява, гомін (А. Хорунжий); Через який час до Василя виразно донісся крик паничів, тупанина ногами (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тупіт — ту́піт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тупіт — [туп'іт] -поту, м. (на) -пот'і Орфоепічний словник української мови
  3. тупіт — див. топіт Словник чужослів Павло Штепа
  4. тупіт — ТУ́ПІТ, поту, ч. Звуки від ударів ніг об землю, підлогу тощо при ходьбі, бігові і т. ін., а також самі ці удари. Кінський тупіт завмирав удалині і врешті зовсім затих (М. Словник української мови у 20 томах
  5. тупіт — -поту, ч. Звуки від ударів ніг об землю, підлогу тощо під час ходьби, бігу і т. ін., а також самі ці удари. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тупіт — Ту́піт, -поту, в -поті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тупіт — ТУ́ПІТ, поту, ч. Звуки від ударів ніг об землю, підлогу тощо при ходьбі, бігові і т. ін., а також самі ці удари. Кінський тупіт завмирав удалині і врешті зовсім затих (Коцюб. Словник української мови в 11 томах