турба
ТУРБО́ТА (неспокійні думки про забезпечення, здійснення чогось, про задоволення якихось потреб тощо), КЛО́ПІТ, ТУРБАНИ́НА підсил. розм., КЛОПІТНЯ́ підсил. розм., КЛОПОТНЕ́ЧА підсил. розм., ТУРБА́ заст., ТУРБА́ЦІЯ заст., ФАТИ́ГА діал., ГРИ́ЖА діал. Та ось підросли діти, і не раз тяжкі турботи обсідали вперту голову чоловіка (М. Стельмах); Вибіг Денис із школи з повною головою клопоту (О. Копиленко); Село було Турбаї, тої турбації, турботи й турбанини повне жило, от і були ті люди турбаї справжні (Ю. Яновський); Могучим серцем потухав, Від себе їжу відпихав, Не ради того, щоб вона Була сира чи нетривка; Про те не мали ми турби, Стрільцями бувши, ні журби (переклад П. Грабовського); Грижа погнала його до шинку, до якого унадився ходити щовечора (І. Франко). — Пор. неспо́кій.
Значення в інших словниках
- турба — турба́ іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- турба — ТУРБА́, и́, ж., заст. Турбота, клопіт. Спать ляже [природа], втомившися Турбот такою (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
- турба — -и, ж., заст. Турбота, клопіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
- турба — Турба́ = турбо́та Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- турба — ТУРБА́, и́, ж., заст. Турбота, клопіт. Спать ляже [природа], втомившися Турбот такою (Шевч., II, 1963, 381). Словник української мови в 11 томах
- турба — Турба, -би ж. Безпокойство, хлопоты. Та й спать ляже, втомившися турбою такою. Шевч. Словник української мови Грінченка