1. Словник синонімів української мови

удовольняти

ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ), УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ) заст., УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст., ЗАСПОКО́ЮВАТИ рідко; УБЛАГОТВОРЯ́ТИ (ВБЛАГОТВОРЯ́ТИ) заст., розм. (повністю); УБЛАЖА́ТИ розм. (догоджаючи). — Док.: задовольни́ти, удовольни́ти (вдовольни́ти), удоволи́ти (вдоволи́ти), уконтентува́ти (вконтентува́ти), заспоко́їти, ублаготвори́ти (вблаготвори́ти), ублажи́ти. Юнкерам, щоправда, не зовсім ясно уявлявся його новий закон, що одразу задовольняв би всіх: і багате козацтво, і маси одягнутих в червоноармійські шинелі селян, і власників величезних маєтків, що відсиджувались зараз у Криму... (О. Гончар); Не те мене тривожить, що я так мало написав, а те, що написане не вдовольняє мене (М. Коцюбинський); Його розмова, мабуть, не дуже вдоволяла слухачів (І. Нечуй-Левицький); — Нехай же так буде, як швець каже: перемалюю, щоб і його уконтентувати (Г. Квітка-Основ'яненко); При помочі мови чоловік заспокоює потреби свого чуття і розуму, своєї пам'яті і своєї фантазії (І. Франко); Хіба Яремченко не має більше діла, як Григорівку ублаготворяти (Д. Бедзик).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удовольняти — удовольня́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. удовольняти — < ВДОВОЛЬНЯТИ > І ВДОВОЛЯТИ <�УДОВОЛЯТИ> задовольняти, з. уконтентовувати, фр. ситити; (спрагу) тамувати, тамувати, угамовувати, заспокоювати; (кого) догоджати кому; (вимоги) відповідати чому; дк. ВДОВОЛЬНИТИ, наситити. Словник синонімів Караванського
  3. удовольняти — УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ) і заст. УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДОВОЛЬНИ́ТИ (ВДОВОЛЬНИ́ТИ), ню́, ни́ш і заст. УДОВОЛИ́ТИ (ВДОВОЛИ́ТИ), лю́, ли́ш, док., кого, що. 1. Виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, прохання і т. ін.; задовольняти. Словник української мови у 20 томах
  4. удовольняти — (вдовольняти, удовільняти) і заст. удоволяти (вдоволяти), -яю, -яєш, недок., удовольнити (вдовольнити), -ню, -ниш і заст. удоволити (вдоволити), -лю, -лиш, док., перех. 1》 Виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, прохання і т. ін.; задовольняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. удовольняти — УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ) і заст. УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДОВОЛЬНИ́ТИ (ВДОВОЛЬНИ́ТИ), ню́, ни́ш і заст. УДОВОЛИ́ТИ (ВДОВОЛИ́ТИ), лю́, ли́ш, док., перех. 1. Виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, прохання і т. ін.; задовольняти. Словник української мови в 11 томах
  6. удовольняти — Удовольняти, -няю, -єш сов. в. удовольни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Удовлетворять, удовлетворить. Не вдовольнили (чимсь) Охрєма. Рудч. Ск. І. 75. Коло Дідони терся, м'явся, її щоб тільки вдовольнить. Котл. Ен. І. 23. Словник української мови Грінченка