узиму
УЗИ́МКУ (ВЗИ́МКУ) (у зимову пору), ЗИМО́Ю, УЗИМІ́ (ВЗИМІ́) діал., УЗИ́МУ (ВЗИ́МУ) діал. Узимку порається (дід) на подвір'ї в одній сорочці й простоволосий (О. Донченко); Що влітку родиться, то взимку згодиться (прислів'я); Зимою Гавриловим дітям тільки й рятунок від простуди, що парене молоко з лоєм (Григорій Тютюнник); — Узимі якось.. тісно в горах: усе пов'язане, поплутане стежечками (Г. Хоткевич); Василь узиму вивіз дерево з лісу (Панас Мирний).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- узиму — узи́му прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
- узиму — УЗИ́МУ (ВЗИ́МУ), присл., діал. Узимку. У косовицю став [Чіпка] за косаря, викосив дванадцять копиць сіна. Є чим овечок узиму годувати (Панас Мирний); Восени, чи влітку, Взиму, чи весною, Борба [боротьба] без просвітку З долею сумною (П. Грабовський). Словник української мови у 20 томах
- узиму — (взиму), присл., діал. Узимку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- узиму — УЗИ́МУ (ВЗИ́МУ), присл., діал. Узимку. У косовицю став [Чіпка] за косаря, викосив дванадцять копиць сіна. Є чим овечок узиму годувати (Мирний, І, 1949, 163); Восени, чи влітку, Взиму, чи весною, Борба [боротьба] без просвітку З долею сумною (Граб., І, 1959, 374). Словник української мови в 11 томах