упертий

НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (який невідступно добивається своєї мети, стійкий у її здійсненні), НАСТІ́ЙЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ розм., НАСТИ́РНИЙ розм., ЗАВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТИЙ підсил., ЗАПОВЗЯ́ТЛИВИЙ підсил., НАПО́РИСТИЙ підсил. рідше, НЕВІДСТУ́ПНИЙ підсил., УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) підсил.; ВОЛЬОВИ́Й (який виявляє тверду волю, характер); НЕВТО́МНИЙ, НЕПОГАМО́ВНИЙ підсил., НЕВТОМИ́МИЙ рідше (який наполегливо й постійно, без утоми здійснює що-небудь). Вона була дівчина наполеглива, вольова (В. Кучер); Командири й товариші вважали Уралова людиною впертою, вольовою, настійливою (О. Гончар); Вона була активна й наполеглива, настирлива й нещадна до тих, хто ставав їй на дорозі (Ю. Яновський); — Він ..скоро вже сам хомути робитиме. — Там такий настирний хлопець, — додала від себе мати (Л. Юхвід); Усі йшли.. за мовчазним сталеваром Чубенком, командиром червоного полку, завзятим, невідступним і непосидючим (Ю. Яновський); Я бачив їх скрізь і стрічав їх усюди, вони виростали зі мною разом — живі, повнокровні, напористі люди (Л. Первомайський); Лежали на столі книги церковні: требник митрополита Петра Могили.. непогамовного борця проти унії (О. Ільченко). — Пор. дія́льний, 1. завзя́тий, 1. невто́мний, 1. стійки́й.

НАПОЛЕ́ГЛИВИЙ (про дії, прагнення і т. ін. — який здійснюється з виявом завзяття, стійкості тощо); УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) (який здійснюється з наполегливістю й вимагає тривалих зусиль); НЕВТО́МНИЙ, НЕВТОМЛЕ́ННИЙ рідше, НЕВТОМИ́МИЙ рідше (який характеризується наполегливістю, невтомністю, постійністю); НАСТІ́ЙНИЙ, НАСТІ́ЙЛИВИЙ (звичайно із сл. прохання, умовляння, вимога, запитання, прагнення тощо). Знав він, що це будуть роки сумнівів і вагань, роки невсипущої, наполегливої боротьби (П. Оровецький); Боротьба була довга й уперта, але я переміг (З. Тулуб); Слава тому, хто в годину цю грізну в праці невтомній поборює млу (В. Сосюра); Не покидає його одно: надія. ..І це держить його в силі, дає йому завзяття до невтомимої праці (А. Крушельницький); Таким настійним було бажання зайти зараз туди, ..і поблукати в саду (А. Хижняк). — Пор. 1. напру́жений, неосла́бний.

НЕПОКІ́РНИЙ (який не хоче підкорятися кому-небудь, слухатися когось); НЕПОКІ́РЛИВИЙ (схильний до непокори); НОРОВИ́СТИЙ розм., НОРОВЛИ́ВИЙ розм. (непокірний і впертий); ПЕРЕКІ́РЛИВИЙ розм. (який постійно вступає в суперечки, опирається, не хоче слухатися); НЕСЛУХНЯ́НИЙ (який не слухається кого-небудь — звичайно в побутових стосунках); БАЛАМУ́ТНИЙ розм. (який поводиться непокірно, неспокійно і впливає цим на інших). Сьогодні неприємний день. Там Віра, у вітальні, тлумить непокірного Славка (Я. Качура); Денис був жвавий, проворний, парубок з його вийшов крутий на вдачу, запеклий, непокірливий і неслухняний (І. Нечуй-Левицький); Згадка про синів, про клопіт із ними.. навертала Івана до клопоту з власним норовистим сином (Ю. Смолич); Хазяїн був чоловік кремезний і норовливий (Марко Вовчок); Голові колгоспу ніяк не випадає серйозно поговорити з цим перекірливим, норовистим старим (І. Драч); — І в кого воно (про хлопця) отаке вдалося, баламутне? — гомоніли між собою баби (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. упе́ртий.

СТІЙКИ́Й (який виявляє твердість, наполегливість, непохитність у поглядах, діях, не відступає перед труднощами тощо), МІЦНИ́Й, ТВЕРДИ́Й, НЕПОХИ́ТНИЙ, НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗЛА́МНИЙ, НЕСХИ́БНИЙ, НЕСХИ́ТНИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, СТАЛЕ́ВИЙ, УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ), ТВЕРДОКАМ'ЯНИЙ, СТОЇ́ЧНИЙ, ЦІПКИ́Й діал. (стійкий у життєвих випробуваннях, здатний протистояти спокусам). — Чи кожен із вас правдивий, стійкий, принциповий?.. (О. Гончар); Під сивим волоссям затаїлась міцна, запекла й правдива душа (І. Нечуй-Левицький); Потурайчин зацікавився, що видить перед собою такого твердого чоловіка: сам один хоче йти насупроти цілої громади (Лесь Мартович); Непохитні борці за мир; Незламний революціонер; Крокують воїни несхибні, І всюди — квіти на путі (І. Муратов); Ось такою чіпкою та цупкою, міцною та непіддатливою видається.. Тоня Горпищенко (О. Гончар); Вона була горда та неподатлива (І. Франко); А що лютіше карали (гестапівці), то все більш затятим, незламним ставав Дмитро (Л. Козаченок); Народився й жив (Святослав) таким, як батько його Ігор, — упертим, твердим, зухвалим, коли треба було боронити отчизну, боронив її до кінця, до загину (С. Скляренко); Стоїчна людина; Тухольці ціпкий народ (І. Франко). — Пор. 1. наполе́гливий.

УПЕ́РТИЙ (ВПЕ́РТИЙ) (який намагається все робити по-своєму, не піддається впливу), НЕПОСТУ́ПЛИВИЙ, НЕПІДДА́ТЛИВИЙ, НЕПОДА́ТЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДЛИВИЙ, НЕЗГІ́ДНИЙ, НЕЗГОВІ́РЛИВИЙ, НАТУ́РИСТИЙ розм., УГУ́РНИЙ діал., ОГУ́РНИЙ діал., ПЕНЯКУВА́ТИЙ діал.; ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАПЕ́КЛИЙ, КЛЯ́ТИЙ розм., ЗАБІСО́ВАНИЙ розм. заст. (особливо упертий); МІДНОЛО́БИЙ зневажл. (безглуздо упертий). Народився й жив (Святослав) таким, як і батько його Ігор, — упертим, твердим, зухвалим (С. Скляренко); Федір добре знав свого батька — непоступливого, затятого, не схильного прощати нікому (А. Головко); Він вирішив було пошукати інших шляхів до зближення з непіддатливою циганкою (Д. Ткач); Гаркуша незабаром повертався знову, люто умовляючи неподатливих отаманів (О. Гончар); Цей нарід незгідливий: вони отак і до суду-віку на одно не згодяться (Лесь Мартович); Палазя була й краща за Надезю й не така натуриста (І. Нечуй-Левицький); А ті, що в своїх помилках угурні, То справжні дурні (І. Франко); Що лютіше карали (фашисти), то все більш затятим, незламним ставав Дмитро (В. Козаченко); — Такого запеклого індивіда, як ти, я давно не бачив! — признається Хома (О. Гончар); — Звали того денщика Стьопкою. І клятий же був такий: що йому вже не доставалося, як не бив його охвецер (офіцер), — нічого не помага (Панас Мирний); Був з нього козарлюга забісований (О. Стороженко). — Пор. 1. непокі́рний.