упікати
ЗАПРОТО́РИТИ розм. (відправити когось куди-небудь проти волі або далеко), ЗАПРОВА́ДИТИ розм., УПЕКТИ́ (ВПЕКТИ́) розм., ЗАПАХТО́РИТИ діал. — Недок.: запрото́рювати, запрова́джувати, упіка́ти (впіка́ти), правто́рити діал. — Бабенко був поліцаєм у нашому селі!.. Він двох моїх дочок запроторив на німецьку каторгу!.. — скрикнув він (Є. Гуцало); — Він і зроду таких грошей при собі не носив. То йому хтось підкинув, щоб було за що під суд упекти (В. Кучер); (Терещенко:) Під час відступу.. всі були в такому нервовому стані, що за одне невдале слово могли не тільки догану вліпити, а в штрафний батальйон запахторити (О. Корнійчук); І порядки які тепер настали?.. Свій свого в неволю правторить... (Панас Мирний).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- упікати — упіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- упікати — УПІКА́ТИ (ВПІКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПЕКТИ́ (ВПЕКТИ́), упечу́, упече́ш, док. 1. що. Добре пропікати, випікати до готовності (перев. вироби з тіста). Упекти хліб. 2. кого, що, тільки док. Заподіяти травму, обпікаючи щось. Не впечи руки коло жару (Сл. Словник української мови у 20 томах
- упікати — (впікати), -аю, -аєш, недок., упекти (впекти), упечу, упечеш, док., перех. 1》 Добре пропікати, випікати до готовності (перев. вироби з тіста). 2》 тільки док. Заподіяти травму, обпікаючи щось. || перен. Уражати кого-небудь словами, діями і т. ін. 3》 розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- упікати — УПІКА́ТИ (ВПІКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПЕКТИ́ (ВПЕКТИ́), упечу́, упече́ш, док., перех. 1. Добре пропікати, випікати до готовності (перев. вироби з тіста). 2. тільки док. Заподіяти травму, обпікаючи щось. Не впечи руки коло жару (Сл. Гр.); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- упікати — Упікати, -каю, -єш сов. в. упекти, упечу, -чеш, гл. 1) Упекать, упечь, выпечь. 2) Обжигать, обжечь. Не впечи руки коло жару. Словник української мови Грінченка