уранці

ВРА́НЦІ (УРА́НЦІ) (у ранковий час), ЗРА́НКУ, РА́НКОМ, РА́НО, ЗРА́ННЯ, ЗАРА́ННЯ, СПОЗАРА́НА, СПОЗАРА́НКУ, СПОЗАРА́ННЯ, ЗАРА́НІ розм., ПОРАНЕ́НЬКУ розм., ЗАРА́ННЄ заст., ЗАРА́НА діал., ПОРА́НО діал., ПОРА́НУ діал. (досить рано). Вранці, коли піднялося сонечко, ми вирушили до річки (О. Досвітній); Уранці я не втерпів і знову побіг до ковальні (Б. Грінченко); Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу (Григорій Тютюнник); Сьогодні він не спав цілу ніч. Лише ранком задрімав якусь годину (І. Микитенко); Рано, разом з сонцем, прокинулась і Харитя (М. Коцюбинський); В Обухівку Давид прийшов зарані — саме школярі сходились до школи (А. Головко); Сонечко за тучу сховалось зараннє (Г. Квітка-Основ'яненко); Газдині топлять зарана (І. Франко).