усмиряти
ПРИДУ́ШУВАТИ (силою припиняти повстання, революційні дії і т. ін.), ПРИБО́РКУВАТИ, УПОКО́РЮВАТИ (ВПОКО́РЮВАТИ), УСМИРЯ́ТИ заст. — Док.: придуши́ти, прибо́ркати, упоко́рити (впоко́рити), усмири́ти. — Перовський був тут, у Оренбурзі. Повстання киргизів під проводом Ісатая Тайжанова придушував залізом і кров'ю (З. Тулуб); Жорстоко розправлявся з повсталими народами царський уряд, огнем і мечем він приборкав повстання (М. Бажан); — Пани тільки те й думають, як би нас вогнем і мечем упокорити (П. Панч); — Все усмиряють (інтервенти). В себе там, кажуть, давно вже без царів живуть, а як ми піднялись, так зразу усмиряти (О. Гончар).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- усмиряти — усмиря́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- усмиряти — Приборкувати, укоськувати, упокорювати, УТИХОМИРЮВАТИ, брати в шори, обламувати крила кому; (плоть) приструнювати; (біль) ГАМУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- усмиряти — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
- усмиряти — див. здержувати Словник чужослів Павло Штепа
- усмиряти — УСМИРЯ́ТИ, ря́ю, ря́єш, недок., УСМИРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., кого, що, рідко. 1. Силою примушувати кого-небудь коритися; придушувати заколот, бунт і т. ін. Бунти жахали Олександра Романова, що посилав вірних своїх сатрапів усмиряти їх (М. Словник української мови у 20 томах
- усмиряти — -ряю, -ряєш, недок., усмирити, -рю, -риш, док., перех., рідко. 1》 Силою примушувати кого-небудь коритися; придушувати заколот, бунт і т. ін. 2》 перен., рідко. Зменшувати, послаблювати силу вияву чого-небудь; заспокоювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- усмиряти — УСМИРЯ́ТИ, ря́ю, ря́єш, недок., УСМИРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех., рідко. 1. Силою примушувати кого-небудь коритися; придушувати заколот, бунт і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- усмиряти — Усмиряти, -ряю, -єш сов. в. усмирити, -рю, -риш, гл. Усмирять, усмирить. Морську безодню усмиряєш. К. Псал. 14 4. Словник української мови Грінченка