утеребити

ВТЯГТИ́ (УТЯГТИ́) (тягнучи, помістити всередині), ВТЯГНУ́ТИ (УТЯГНУ́ТИ), ВВОЛОКТИ́ (УВОЛОКТИ́), ВТАСКА́ТИ (УТАСКА́ТИ) розм., ВТЕРЕБИ́ТИ (УТЕРЕБИ́ТИ) фам. — Недок.: втя́гувати (утя́гувати), втяга́ти (утяга́ти), вволіка́ти (уволіка́ти), вта́скувати (ута́скувати). Насилу добилися до соломи. Ряден з п'ять її утягла Христя в хату (Панас Мирний); Об'юшений потом, втягує деревину в двір (М. Стельмах); Якоїсь однієї ночі розламали (хлопці) широчезне вікно і вчотирьох втаскали в приміщення станції стодвадцятипудовий бак (М. Трублаїні); Зв'язали любенько йому руки, щоб не пручався, та й утеребили у човен і приїхали на той бік (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утеребити — утереби́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. утеребити — УТЕРЕБИ́ТИ див. втереби́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. утеребити — див. втеребити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. утеребити — УТЕРЕБИ́ТИ див. втереби́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. утеребити — Утеребити, -блю, -биш гл. 1) Вложить, всунуть. Утеребив Бог душу як у пня. Ном. № 2915. Втеребила в пісок жовтий старі сині руки. Шевч. 24. 2) Всучить, дать. Комусь (землемѣръ) утеребив таку пайку, що нічого тобі не вроде. Черк. у. Козаку бідному нетязі коновку в руки втеребила. Мет. 379. Словник української мови Грінченка