утрунок

ШЛУ́НОК (орган травлення), ЖИВІ́Т розм. (часто зі сл. боліти, біль тощо), ТРУ́НОК діал., УТРУ́НОК діал., КО́ВБИК діал. Гості з голодними шлунками потрощили вечерю до останнього шматка хліба, до рісочки (І. Нечуй-Левицький); З кухні так пахне, що мені у животі все перевертається (І. Багмут); (Війт:) Я випити вип'ю, бо щось мене в трунку млоїть (І. Франко); Огляділа вона мене та й каже: "Отруєно тебе, галочко, отруєно: вже й жуки завелися в утрунку" (Л. Яновська); — Гукай! — думаю собі. — Хоч ковбика свого ввірви, нічого тепер уже не вдієш... (О. Кониський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. утрунок — утру́нок іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. утрунок — УТРУ́НОК, нка, ч., діал. Шлунок. – Ти б з булкою чай пила, а то тільки утрунок попечеш, – мовила Пріська (Л. Яновська). Словник української мови у 20 томах
  3. утрунок — -нка, ч., діал. Шлунок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. утрунок — УТРУ́НОК, нка, ч., діал. Шлунок. — Ти б з булкою чай пила, а то тільки утрунок попечеш, — мовила Пріська (Л. Янов., І, 1959, 250). Словник української мови в 11 томах
  5. утрунок — Утрунок, -нку м. = тлунок. Лубен. у. Словник української мови Грінченка