1. Словник синонімів української мови

факір

ФО́КУСНИК (той, хто показує фокуси), ШТУКА́Р розм., МАРТОПЛЯ́С заст., ФІҐЛЯ́Р заст.; ІЛЮЗІОНІ́СТ (артист цирку); МАГ, ЧАРІВНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК (традиційна назва артиста цирку); ФАКІ́Р (перев. у мандрівному цирку). Акробати з баяністом закінчували свій номер, їх мав змінити жонглер-фокусник (Л. Дмитерко); Молодець він геніальний, має зграбність гімнастичну, і такії робить штуки, Мов штукар славутний Масман (Леся Українка); Приїхав (Тиміш) до Мирослава на вакації разом із мартоплясами, став мандрівним лицедієм (О. Ільченко); Якщо ви були в цирку, то, мабуть, бачили: ілюзіоніст проробляє кілька загадкових маніпуляцій над якимось предметом — і той предмет зникає (з газети); Увесь до пояса вкритий ножами, маг і чародій ходив по килиму (Н. Рибак); Він говорить про факірів, що вміють чарувати кобр (В. Собко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. факір — факі́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. факір — (в Індії) жебрак-чернець, дервіш; П. мандрівний фіґляр <�штукар>. Словник синонімів Караванського
  3. факір — Штукар індуський Словник чужослів Павло Штепа
  4. факір — ФАКІ́Р, а, ч. 1. Мусульманський або індуїстський мандрівний чернець, що дав обітницю жити з жебрацтва; дервіш. [Любов:] Я їм розказала одну дуже смішну історію... а вони зажурились. Словник української мови у 20 томах
  5. факір — -а, ч. 1》 Мусульманський або індуїстський мандрівний чернець, що дав обітницю жити з жебрацтва; дервіш. 2》 Європейська назва мандрівного фокусника, який демонструє нечутливість тіла до болю, незвичайну силу, вміння приборкувати гадюк тощо. 3》 розм. Фокусник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. факір — факі́р (араб. – жебрак) 1. Мусульманський жебрущий чернець, дервіш. 2. В Індії – мандрівний чернець-індуїст, що демонструє фокуси, тлумачить сни тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. факір — Мусульманський аскет, часто мандрівний жебрак. Універсальний словник-енциклопедія
  8. факір — Факі́р, -ра; -кі́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. факір — ФАКІ́Р, а, ч. 1. Мусульманський або індуїстський мандрівний чернець, що дав обітницю жити з жебрацтва; дервіш. [Любов:] Я їм розказала одну дуже смішну історію… а вони зажурились. Словник української мови в 11 томах