фаля

I. ХВИ́ЛЯ (на водній поверхні), ВАЛ, ГАБА діал., ФА́ЛЯ діал.; БУРУ́Н (висока піниста); ЦУНА́МІ (надзвичайно великих розмірів). Дніпро котив важкі сірі хвилі (Ю. Яновський); Зривається буря від краю до краю, Бурхочуть навколо вали (П. Грабовський); Біле Палагнине тіло вигиналось на травах, мов габи в Черемоші (М. Коцюбинський); Шумно пінячись.., кидається скажена Бистриця срібними фалями з скали в долину (І. Франко); Там корабель на пісок прибережний ми витягли зразу, Вийшли самі на високий, бурунами пінений берег (переклад Б. Тена); Внаслідок підводних землетрусів на поверхні океану нерідко виникають цунамі — хвилі, висота яких у прибережній зоні сягає 30 метрів (з журналу). — Пор. I. бри́жі.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фаля — Фа́ля: — хвиля [2;14;23;24;33,XII,XIII] — хвиля, вітер з дощем [42] Словник з творів Івана Франка
  2. фаля — фа́ля іменник жіночого роду хвиля діал. Орфографічний словник української мови
  3. фаля — ФА́ЛЯ, і, ж., діал. Хвиля (див. хви́ля¹ 1). А на чайці одинокий Без весла рибак сидить І спокійно, мов байдужно, На тривогу хвиль глядить. Його серця не тривожить Образ смерті серед фаль (І. Франко); Он колишесь тихий Дніпер: вечір – він дрімає, А по синій єго фалі човенце плаває (Ю. Федькович). Словник української мови у 20 томах
  4. фаля — Хвиля Словник застарілих та маловживаних слів
  5. фаля — -і, ж., зах. Вітер із дощем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. фаля — ФА́ЛЯ, і, ж., діал. Хвиля ( див. хви́ля¹ 1). А на чайці одинокий Без весла рибак сидить І спокійно, мов байдужно, На тривогу хвиль глядить. Його серця не тривожить Образ смерті серед фаль (Фр., XI, 1952, 469). Словник української мови в 11 томах
  7. фаля — Фаля, -лі ж. Вѣтеръ съ дождемъ. Вх. Лем. 477. Словник української мови Грінченка