1. Словник синонімів української мови

фах

ФАХ (рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань та навичок і є джерелом існування людини), СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ПРОФЕ́СІЯ, РЕМЕСЛО́ розм. (перев. у кустарному виробництві); КВАЛІФІКА́ЦІЯ (певний рівень, набутий спеціальною підготовкою). Лагунський уважно слухав жінку-інженера. В її словах він почував таке щире, таке свідоме захоплення фахом (Г. Коцюба); Килина від Насті довідалась, що та наступного року вже закінчує свій політехнічний, що роботи за її спеціальністю вистачить (Є. Гуцало); За професією я кінорежисер (О. Довженко); Луговий був веселим, компанійським чоловіком. Знав досконало морське ремесло, працював легко, з приємністю (Ю. Бедзик); — По-перше, ти одержуєш чудову кваліфікацію. По-друге, ти зможеш далі вчитися (Д. Ткач).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фах — (рід заняття) спеціальність, професія, (рівень набутих знань) кваліфікація, (в мануфактурному виробництві) ремесло. Словник синонімів Полюги
  2. фах — фах іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. фах — Професія, спеціальність, рід занять, кваліфікація, поле <�сфера> діяльности, фр. хліб <н. легкий хліб>. Словник синонімів Караванського
  4. фах — [фах] -ху, м. (ў) -ху, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
  5. фах — ФАХ, у, ч. 1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Л. Мартович); Кобзарі пишалися своїм фахом (З. Словник української мови у 20 томах
  6. фах — -у, ч. 1》 Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. || Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування. 2》 Основна кваліфікація, спеціальність. || перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. фах — Фах, -ху́, у -ху́ і -хові; фа́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. фах — ФАХ, у, ч. 1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах