фах
-у, ч.
1》 Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія.
|| Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування.
2》 Основна кваліфікація, спеціальність.
|| перен., розм. Справа, заняття, в якому хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фах — (рід заняття) спеціальність, професія, (рівень набутих знань) кваліфікація, (в мануфактурному виробництві) ремесло. Словник синонімів Полюги
- фах — фах іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фах — Професія, спеціальність, рід занять, кваліфікація, поле <�сфера> діяльности, фр. хліб <н. легкий хліб>. Словник синонімів Караванського
- фах — [фах] -ху, м. (ў) -ху, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
- фах — ФАХ, у, ч. 1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Л. Мартович); Кобзарі пишалися своїм фахом (З. Словник української мови у 20 томах
- фах — ФАХ (рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань та навичок і є джерелом існування людини), СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ПРОФЕ́СІЯ, РЕМЕСЛО́ розм. (перев. у кустарному виробництві); КВАЛІФІКА́ЦІЯ (певний рівень, набутий спеціальною підготовкою). Словник синонімів української мови
- фах — Фах, -ху́, у -ху́ і -хові; фа́хи, -хів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- фах — ФАХ, у, ч. 1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах