1. Словник синонімів української мови

хавка

ГЛО́ТКА (верхня частина травного каналу), ПЕ́ЛЬКА вульг., ХА́ВКА зневажл., діал. Упіймали плотку, що не лізе й в глотку (прислів'я); (Горпина:) Давай лиш, сестро, чарку горілки, або чаю, або чого-небудь, бо в мене пелька засохла од біганини (І. Нечуй-Левицький); — Се я її хлюпнула, щоб їй залляти оту широку хавку, — насміхалася Ганка (І. Франко).

ЗЯ́БРА мн. (органи дихання), ЖА́БРА рідше, ХАВКИ́ діал. Воєводський дозорець у лівій руці тримав за зябра велику щуку (І. Ле); Щука зівала жабрами і кидалася в мисці з водою (Григорій Тютюнник).

РОТ (порожнина між верхньою й нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя; обрис і розріз губ), УСТА́ мн., ПА́ЩА зневажл., ПАЩЕ́КА зневажл., ПЕ́ЛЬКА вульг., ВЕ́РША зневажл., ХА́ВКА зневажл. діал., ПИ́СОК зневажл. діал., ҐА́ВРА діал. Походжає (отаман) вздовж байдака. Гасне люлька в роті (Т. Шевченко); Розкривши бородату пащу, реве (дід) з такою силою, що в його здоровенних грудях гуде, як у дзвоні (Григорій Тютюнник); (Степан:) Оксано, Оксано! Я помстився за тебе! Оцими власними руками я роздер пащеку Теклі (М. Кропивницький); А суддя, як уздрів бублики, так мерщій за них та й став у пельку пхати (Г. Квітка-Основ'яненко); Глянула на мене, та як роззявить свою вершу, як гавкне на ввесь город (І. Нечуй-Левицький); — Се я її хлюпнула, щоб їй залляти оту широку хавку, — насміхалася Ганка (І. Франко); (Кармелюк:) Ану, закрий свій писок, проклята відьмо..! (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хавка — Ха́вка: — (вульг.) рот [13] — рот (вульгарно) [VI,VII] — рот, паща, пелька [I] — рот, щелепи [III] — рот; морда [IV] Словник з творів Івана Франка
  2. хавка — ха́вка іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  3. хавка — див. горло; рот Словник синонімів Вусика
  4. хавка — ХА́ВКА, и, ж., діал. 1. Рот. – Се я її [Фрузю] хлюпнула, щоб їй залляти оту широку хавку, – насміхалася Ганка (І. Франко); – Іди й ти з Гриньком, та там будете оба сміятися з того святця, – сказав Іван, – а тут стули хавку! (Л. Мартович). 2. тільки мн. хавки́, во́к. Зябра. Словник української мови у 20 томах
  5. хавка — И, ж. Їжа. Тепер я розумію, куди дівалась хавка з 701-ої... (Інтернет). Сідай, чувань, я зара тобі хавки задєлаю (Б. Жолдак). Словник сучасного українського сленгу
  6. хавка — 1 (-и) ж.; крим., мол. 1. Їжа. — Дай хавки, Тамарко! <...> (В. Шевчук Сонце в тумані); <...> вона тутешня, сам подумай: хавка, квартира, музон — добазарилися про зустріч <...> (Є. Пашковський, Безодня). БСРЖ, 637; ПСУМС, 74; ЯБМ, 2, 481. Словник жарґонної лексики української мови
  7. хавка — -и, ж., діал. 1》 Рот, глотка. 2》 тільки мн. хавки, -вок. Зябра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. хавка — ХА́ВКА, и, ж., діал. 1. Рот, глотка. — Се я її [Фрузю] хлюпнула, щоб їй залляти оту широку хавку,— насміхалася Ганка (Фр., І, 1955, 83); — Іди й ти з Гриньком, та там будете оба сміятися з того святця,— сказав Іван,— а тут стули хавку! (Март., Тв., 1954, 282). 2. тільки мн. хавки́, во́к. Зябра. Словник української мови в 11 томах
  9. хавка — Хавка, -ки ж. 1) Ротъ, рыло, морда. Желех. 2) мн. хавки́. Ротъ. КЗ. V. 53. Желех. 3) мн. Жабры. Желех. Словник української мови Грінченка