хавтур

ХАБА́Р (плата службовій особі за якусь незаконну послугу як підкуп), МЗДА ірон., КАЛИ́М розм., ПІДНО́С заст., ПІДНО́ШЕННЯ заст., БАЗАРИ́НКА (БАСАРИ́НКА) заст., БАКШИ́Ш розм. заст., ХАВТУ́Р заст., ХАВТУ́РА заст., ХАПТУ́РА діал. Отець Харитін догадався, що час давати столоначальникові хабара (І. Нечуй-Левицький); Антін Андрійович був добре обізнаний з придворними звичаями, за якими кожний вельможа і урядовець претендував на мзду, що іменувалася лагідним словом "подарунок" (С. Добровольський); — Пробачте, товаришу шофер, — каже Тіберій, — може, ви гадаєте з нас добрий калим брати, то помиляєтесь. Ми на студентському бюджеті (Ю. Яновський); Не йди в суд з одним носом, а йди з підносом (прислів'я); Ти базаринку любиш брати, А людям в нужді помагати Не дуже, бачу, поспішивсь (І. Котляревський); Нашіптування Хосров-хана про великі бакшиші, котрі одержує візир від іноземних послів, мають під собою підставу (Н. Рибак).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хавтур — ха́втур: — попівські побори натурою [4;30,XII] Словник з творів Івана Франка
  2. хавтур — хавту́р іменник чоловічого роду побори натурою арх. Орфографічний словник української мови
  3. хавтур — див. хабар Словник синонімів Вусика
  4. хавтур — ХАВТУ́Р, а, ч., ХАВТУ́РА, и, ж., заст. 1. Побори натурою, які брало духівництво. Максим таки як письменний, Було, помагає, І на клиросі дякові .. Й хавтури З школярами носить (Т. Шевченко); Школярі з дяком співали псалми за хавтури (М. Макаровський); // Милостиня, подаяння. 2. Хабар. Словник української мови у 20 томах
  5. хавтур — -а, ч., хавтура, -и, ж., заст. 1》 Побори натурою, які брало духівництво. || Милостиня, подаяння. 2》 Хабар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хавтур — Хавту́р, -ту́ра́; -турі́, -рі́в (ч. р.) і хавту́ра, -ри; -ту́ри, -ту́р (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хавтур — ХАВТУ́Р, а, ч., ХАВТУ́РА, и, ж., заст. 1. Побори натурою, які брало духівництво. Максим таки як письменний, Було, помагає, І на клиросі дякові.. Й хавтури З школярами носить (Шевч., II, 1953, 55); Школярі з дяком співали псалми за хавтури (Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. хавтур — Хавтур, -ра м. 1) Взятка. 2) Поборы натурой, собираемые духовенствомъ. Школярі з дяком співали псальми за хавтури. Мкр. Н. 34. Также: остатки поминальнаго обѣда, забираемые духовенствомъ и нищими, а иногда въ шутку и самый номинальный обѣдъ. (Козелец. Словник української мови Грінченка