1. Словник синонімів української мови

хам

ГРУБІЯ́Н (той, хто грубо себе поводить), НЕЧЕ́МА, ХАМ зневажл., лайл., БУРБО́Н заст., зневажл., ХАМЛО́ вульг., лайл., ХАМУ́ЛА вульг., лайл., МУДЬ зневажл., лайл. За старшого над людьми тут ротмістр Гессен, крикун і грубіян (О. Гончар); — Мені не слід було б тепер і розмовляти з вами. З отаким нечемою! (А. Головко); За цілий рік жодного листа не написав (Галаґан). Хам! (А. Головко); Ми з Герном написали листа в Орськ майору Мєшкову, просили допомогти Шевченкові, а той товстошкірий бовдур, той бурбон нічого не второпав і почав його терзати муштрою (З. Тулуб); — Мільцю, чуєш, що за комедію робить з нами отсей хамло!.. простягає руку по нашу дитину! (І. Франко); (Шмуль:) Ну, ти, хамула! Чого штовхаєшся? (С. Васильченко); Най би поважився чоловік не обминути його.., то так зганьбить, що й о світі не стямишся! — А ти, мудю! А ти, хлопе! А ти, опришку! (І. Франко).

I. НАХА́БА (той, хто діє, поводиться зухвало, безцеремонно), ЗУХВА́ЛЕЦЬ, НАХА́БНИК рідко, БЕЗЧЕ́ЛЬНИК діал.; ХАМ зневажл., лайл., ХАМЛО́ підсил., ХАМЛЮ́ГА підсил., ХАМУ́ЛА підсил. (той, хто поводиться безцеремонно, з викликом, грубо). Це був молодий самовпевнений нахаба, який не знав про існування на світі якоїсь там ґречності (П. Загребельний); Збляклий гульвіса уже стояв осторонь. Здавалося, єдине, що володіло недавнім зухвальцем, — страх (В. Большак); Пані Олімпія, хоч в душі клене нахабників, все-таки, рада-не-рада, відчиняє "салон" (І. Франко); Хвилину завагався (Ілакович), як йому поступити: покласти край недопустимій розперезаності маклера, просто повернувшись спиною до хама, чи вдати, ніби нічого незвичайного в його поведінці й не помітив (Ірина Вільде); Старості легше було б схопити з стола важкий кам'яний прес і розтрощити ним голову оцьому хамлюзі, аніж звертатися до нього з добрим словом (Д. Бедзик). — Пор. I. безсоро́мник, I. грубія́н.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хам — хам іменник чоловічого роду, істота лайл. Орфографічний словник української мови
  2. хам — (у мові панів) раб, слуга, кріпак наймит, мужик, хлоп, гевал, плебей; ЖМ. нахаба, грубіян, п! ХУЛІГАН; хамло, хамула, хамлюга. Словник синонімів Караванського
  3. хам — I хамло, хамлюга, хамула, хамуватий, хамулуватий II див. грубий; нахабний Словник синонімів Вусика
  4. хам — Гевал, (вона) гевалка, хамло, хамуло, хамлюга, див. босяк Словник чужослів Павло Штепа
  5. хам — ХАМ, а, ч. 1. (з великої літ.) За біблійним уявленням – син Ноя, родоночальник стародавніх ханаанських племен. 2. заст. Зневажлива назва людини з нижчих соціальних верств, станів (у мові панівних класів). Словник української мови у 20 томах
  6. хам — (-а) ч.; крим. Чоловічий статевий орган. БСРЖ, 641; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 484. Словник жарґонної лексики української мови
  7. хам — -а, ч. 1》 заст. Зневажлива назва людини з нижчих соціальних верств, станів (у мові панівних класів). || Грубе звертання до кріпака, слуги, наймита. 2》 розм., лайл. Зухвала, груба, нахабна людина. 3》 За Біблією – непутящий син благочестивого Ноя, що поглумився над своїм батьком і був ним проклятий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. хам — ХАМ, а, ч. 1. заст. Зневажлива назва людини з нижчих соціальних верств, станів (у мові панівних класів). [Старий пан:] Та як же ти, черв’як, козявка нікчемна, мужик неотесаний, хам, як ти наважився іти проти дворянства? (Вас. Словник української мови в 11 томах
  9. хам — Хам, -ма м. 1) Хамъ, сынъ Ноя. 2) Хамъ, мужикъ, халуй. Не дай, Боже, з хама пана. Ном. № 1264. А в млинарки дві дочки: одна вийшла за пана, друга вишила за хама. Чуб. V. 1068. Словник української мови Грінченка