1. Словник синонімів української мови

характер

ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст.; ПОРО́ДА (така сукупність рис вдачі, що створює певний тип людей). За двадцять п'ять літ вона добре взнала свого Матвія, його неспокійну вдачу, крутий характер (І. Цюпа); Мій хазяїн був одружений з яванкою і від їхнього шлюбу народилася дівчина, що мала характер батька і красу матері (Ю. Яновський); Натурою своєю він (міщанин) не здатний до високих поривів (П. Колесник); Прозою ширше і більше можна обхопити життя.. До сього ще треба додати і натуру, чи природу автора (Панас Мирний); Доброї душі людина; А старий Шумейко крутий норов має (А. Шиян); Гаряча кров у когось; — Не такої ми, моряки, породи, щоб кінці віддавати (Д. Ткач); Дід Йосип і дід Кривенко — однієї породи люди, обидва жадібні до життя (Д. Бедзик).

ВИ́ТРИМКА (уміння володіти собою в будь-яких обставинах), ВИ́ТРИМАНІСТЬ, СПО́КІЙ, СТІ́ЙКІСТЬ, ХАРА́КТЕР, ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), САМОВЛАДА́ННЯ, ХОЛОДНОКРО́ВНІСТЬ, ДИСЦИПЛІ́НА, ВИ́ДЕРЖКА рідко, САМОВЛА́ДА рідко. При виконанні своїх обов'язків йому особливо належить зберігати витримку (Ю. Бедзик); Його досвід, його вміння і витриманість врятували рибальське судно й людей (А. Шиян); Він у найкритичніші хвилини не втрачав розважливого спокою (О. Гончар); Той страждання й болі переніс, Хто стійкості навчався у народу (Л. Дмитерко); Вона не мала характеру, її можна було на все підмовити (М. Коцюбинський); Мотря добре чує, що Олин голос втратив свою звичайну врівноваженість (Ірина Вільде); Старий князь вислухав сотника з належним спокоєм і самовладанням (І. Ле); Нечіпай похмуро спалахнув, але дисципліна примушувала його стримати свої почуття (І. Микитенко); Зо мною нічого нового, здорова, .. видержка мене не покидає (Леся Українка); У хлопчика відразу зникав з обличчя безпомічний дитячий вигляд.. На ньому зразу з'являвся якийсь дивний не дитячий спокій, самовлада і певність у собі (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. характер — Дієслово мати вживається у сполученні мати характер. Селянські повстання мали стихійний характер (а не носили стихійний характер). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. характер — хара́ктер іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. характер — Сукупність стійких ціннісно-орієнтаційних та поведінкових якостей особистості, тип поведінки особистості. англ. disposition / character; нім. Charakter m -s, -tere; угор. jellem; рос. характер. Словник із соціальної роботи
  4. характер — Вдача, натура, темперамент, п. хребет, природа; З. П. принциповість, твердість, впертість, сила волі <н. показати характер>; (рельєфу) особливості, риси; П. особа, індивід, тип, фр. еґо; ФР. образ, роля <н. в характері чаклуна>. Словник синонімів Караванського
  5. характер — [характеир] -ру, м. (на) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  6. характер — Вдача, ціха, питомість, своєрідність, притама, притаманність, див. ментальність Словник чужослів Павло Штепа
  7. характер — (гр. charackter — визначальна риса, ознака) — комплекс сталих психічних якостей людини, які виявляються в її поведінці,установках, діяльності, ставлення до себе, оточення і суспільства, цілісність духовного життя та є одним з показників індивідуальної неповторності особистості. Словник-довідник музичних термінів
  8. характер — рос. характер 1. Сукупність стійких психічних, психологічних та інших властивостей людини, що формується в процесі її виховання, навчання, праці, громадської діяльності; вдача. 2. Твердість, сила волі, наполегливість у досягненні мети. Eкономічна енциклопедія
  9. характер — ХАРА́КТЕР, у, ч. 1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності; вдача. Словник української мови у 20 томах
  10. характер — -у, ч. 1》 Сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності; вдача. || зі сл. добрий, м'який, поганий, важкий, крутий і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. характер — хара́ктер (грец. χαρακτήρ – ознака, риса, особливість) 1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, що формуються в процесі її виховання, навчання, праці, громадської діяльності; вдача. 2. Твердість, сила волі, наполегливість у досягненні мети. Словник іншомовних слів Мельничука
  12. характер — витри́мувати / ви́тримати хара́ктер. Виявляти стійкість, не відступати від власної думки. Карпо Власович аж сопів, так хотів щось сказати, але витримував характер до кінця (В. Кучер); Всі замовкають. Ігор, відчуваючи підступ, хоче витримати характер (І. Фразеологічний словник української мови
  13. характер — Хара́ктер, -теру; -тери, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. характер — ХАРА́КТЕР, у, ч. 1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності; вдача. Словник української мови в 11 томах
  15. характер — Характер, -ру м. Характеръ. Глибоко твердий характер. Левиц. І. 232. Словник української мови Грінченка