хороство

КРАСА́ (сукупність зовнішніх рис, фізичних якостей людини, які справляють приємне враження), КРАСОТА́, ВРО́ДА (УРО́ДА рідше), ВРОДЛИ́ВІСТЬ (УРОДЛИ́ВІСТЬ рідше), ХОРО́СТВО діал. (про вроджені зовнішні риси, вигляд людини). — Занапастила мене мати, Зов'яне марне у палатах Краса і молодість моя (Т. Шевченко); Молода княгиня усіх засліпила своєю красотою (О. Стороженко); Покинула мене мати Без грошей, без роду; Дала тільки карі очі, Хорошую вроду (Я. Щоголів); Ці два запорозькі ватажки мали кожен окрему вроду і вдачу (І. Кащенко); Євген Вікторович викохав свій смак до жінок, вередував ними й паспорти вродливості читав з одного погляду (І. Ле); Ой, мати моя, що ти гадала, Що мені світ зав'язала? Ци на хороство, ци на багатство, Ци на хорошу вроду? (П. Чубинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хороство — хоро́ство іменник середнього роду вродливість, краса діал. Орфографічний словник української мови
  2. хороство — ХОРО́СТВО, а, с., діал. Вродливість, краса,хупавість. Ой, мати моя, що ти гадала, Що мені світ зав'язала? Ци [чи] на хороство, ци[чи] на багатство, Ци [чи] на хорошу вроду? (П. Чубинський); Що по тому хоростві, як не вміє жати? (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  3. хороство — -а, с., діал. Вродливість, пригожість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хороство — ХОРО́СТВО, а, с., діал. Вродливість, пригожість. Ой, мати моя, що ти гадала, Що мені світ зав’язала? Ци на хороство, ци на багатство, Ци на хорошу вроду? (Чуб., V, 1874, 221); Що по тому хоростві, як не вміє жати? (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  5. хороство — Хоро́ство, -ва с. Пригожесть. Що по тому хоростві, як не вміє жати? Н. Вол. у. Ой, мати моя, що ти гадала, шо мені світ зав'язала? Ци на хороство, ци на багацтво, ци на хорошу вроду? Чуб. V. 221. Словник української мови Грінченка