хорошень

КРА́СЕНЬ (той, хто виділяється своєю красою; вродливий хлопець, чоловік), КРАСУ́НЬ, КРАСУ́Н діал., КРАСЮ́К діал.; ВРОДЛИ́ВЕЦЬ (УРОДЛИ́ВЕЦЬ рідше), ВРО́ДА розм., ХОРОШУ́Н розм., ХОРОШЕ́НЬ діал., ГАРНЮ́К діал., ПОДО́БЕ́НЬ діал. (тільки про людину). Красень смаглявий, чорнобривий, як і сестра його Оксана, з усмішкою сліпучою, що все навкруг осяває, а чорні очі весело іскряться — такий цей лиманець, старший материн брат (О. Гончар); Красень дятел на вербі, Знай, вистукує собі (Д. Білоус); В цех увійшов Філіпчук. Як розплився за останні роки цей красунь-мужчина (Ірина Вільде); (Король:) Чи до вподоби тобі, доню, цей красун? (М. Кропивницький); — А яку ви, господарю найдобріший, покладете ціну за цього красюка? — Циган картинно напівобернув коня, щоб ми всі побачили його лебедину шию (М. Стельмах); — Даю голову на відруб, що з ними нічого поганого не трапилось, — запевнив Павка Македон, оптиміст і вродливець, задушевний друг Козакова (О. Гончар); — Спи, любий синочку! спи, моя врода! Будеш ти в світі щасливий (Леся Українка); — Молодий княженко був такий хорошун, що я полюбила його (С. Васильченко); Перед нею ліс і море, І високі хвилі боре Злотокудрий хорошень (І. Муратов); — Гарнюк такий, що не списати (Марко Вовчок).