хриплий

ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм. (який став звучати хрипко); НАДЛО́МЛЕНИЙ, НАДЛА́МАНИЙ, РОЗБИ́ТИЙ, НАДІ́РВАНИЙ, ЗІ́РВАНИЙ (який став звучати не чисто, з хрипінням, дрижанням, із зміненим тембром); ПРОКУ́РЕНИЙ розм. (про голос завзятого курця); ПРОПИ́ТИЙ розм. (про голос п'яниці). — Щось негайне? — Так, негайне, — промовив Сиволап хрипким, пропитим і прокуреним голосом (Д. Ткач); Чути глухий хрипливий кашель (В. Речмедін); Він навіть пробував щось говорити хриплим та здушеним голосом, але за кожним разом змовкав (М. Коцюбинський); І не говорить (диявол), а якимсь хрипучим голосом мекає (Остап Вишня); Коло ставників примостився дяк і охриплим, ослаблим голосом вичитував молитви (Панас Мирний); Я напружила всі сили і крикнула схриплим голосом (Н. Рибак); Осадивши біля поранених замиленого коня, крикнув (вершник) тривожним, не по-мужньому надломленим голосом: — Де князь? В дворі нещастя (Д. Міщенко); В сінях неждано надламаними голосами заспівали молоді півники (М. Стельмах); Голосом розбитим Кричала ключниця сердита на дівчат (переклад М. Рильського); Хором керував церковний дячок — згорблений старенький чоловічок з надірваним тенорком (С. Добровольський); Зірваний голос.