царик

МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн., САМОДЕРЖА́ВЕЦЬ заст., САМОВЛА́ДЕЦЬ заст., САМОВЛА́ДНИК заст., САМОВЛА́ДЦЯ заст. (з необмеженою владою); ЦАР, ЦА́РИК зневажл. (перев. у Росії, Болгарії); КОРО́ЛЬ (у деяких зарубіжних країнах); ПОМА́ЗАНЕЦЬ заст., ПОМА́ЗАНИК заст. (над яким здійснено обряд помазання на престол). Барклай мовчки пішов виконувати накази монарха, хоч він і знав, що ці накази безглузді і лише заважають роботі штабу (П. Кочура); (Василько:) Було так, щоб державний вінценосець Своєму слову зрадив, віру вбив? (Є. Кротевич); Ти (слава) хоча й пишалась І з п'яними кесарями По шинках хилялась, А надто з тим Миколою.., Та мені про те байдуже (Т. Шевченко); Царизм, а після царизму австрійський цісар, після Австрії польська шляхта -. ось хто обдирав боки у нещасної Галичини (П. Тичина); Поети над усе ставлять незалежність. Сперечаючись з державцями, вони потрапляють у немилість (П. Колесник); Але помреж, коли тримав вже в руках свої атрибути верховної влади на кону, був невмолимий, як самодержець (Ю. Смолич); Наш мудрий цар, Самодержавець-господар, Сердешний одурів (Т. Шевченко); Чи стерпить він, бездомний мандрівник, Тупих сатрапів самохіття І самовладців знавіснілий крик (М. Бажан); Ярослав став самовладцем всієї землі Руської (П. Загребельний); Не зовіте преподобним Лютого Нерона. Не славтеся царевою Святою війною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Нагороду дав велику (Леся Українка); — А за помазаника Божого ви не бачили злиднів? (М. Стельмах).