царити
ПАНУВА́ТИ (мати переважне в порівнянні з чимсь поширення; безмежно поширюватися), ДОМІНУВА́ТИ, ВОЛОДАРЮВА́ТИ, ВЛАДАРЮВА́ТИ уроч., ЦАРЮВА́ТИ, ЦАРИ́ТИ, ЦА́РСТВУВАТИ рідше. Цілковита тиша панувала навколо (І. Багмут); Річинські пили з російськими офіцерами на відкритій веранді вечірній чай (до цієї пори вдома домінувала кава) (Ірина Вільде); В місті володарювала зима (Ю. Збанацький); Над степом владарювала чорна квітнева ніч (І. Цюпа); Щебече зяблича сім'я, І сиза горлиця воркує; Чудова ж пісня солов'я Над всіми співами царює (Я. Щоголів); (Єлизавета:) Невже немає справді місця в світі, Де б мир царив і де б цвіла любов (І. Кочерга); Десь рвуться снаряди, смерть царствує там (І. Нехода).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- царити — цари́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- царити — ЦАРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок. Те саме, що царюва́ти. – Псарі з псарятами царять (Т. Шевченко); Царила тьма, світало світло правди, Боролось зло з добром, а людський дух Боровсь з терпінням (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- царити — -рю, -риш, недок. Те саме, що царювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- царити — ЦАРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок. Те саме, що царюва́ти. — Псарі з псарятами царять (Шевч., II, 1963, 415); Царила тьма, світало світло правди, Боролось зло з добром, а людський дух Боровсь з терпінням (Фр., XIII, 1954, 232). Словник української мови в 11 томах