цвірінькнути
ЦВІРІ́НЬКАТИ (про горобців та деяких інших птахів), ЦВІРІНЧА́ТИ, ЦВІРІНЬКОТА́ТИ (ЦВІРІНЬКОТІ́ТИ) підсил., ЦВІ́РКАТИ, ЦВІРКОТА́ТИ (ЦВІРКОТІ́ТИ) підсил., ВИЦВІ́РКУВАТИ підсил. розм., ЦВІРЧА́ТИ, ЦІВІ́КАТИ розм., ЦІ́ВКАТИ розм., ЦІВКОТІ́ТИ підсил. розм., ЦВЕ́НЬКАТИ розм., СВЕРГОТА́ТИ (СВЕРГОТІ́ТИ) розм., ЦВІГОТА́ТИ діал. — Док.: цвірі́нькнути, цві́ркнути, ціві́кнути, ці́вкнути, цве́нькнути. Горобці цвірінькали над ворітьми (Д. Бедзик); Горобці пирхають між них, цвірінчать (А. Головко); Пташенята цвірінькочуть, що аж серце радується (І. Франко); В нас про це навіть горобці цвіркають (О. Кобилянська); Цвіркочуть горобці (М. Рильський); Гай співа, щебече, цвігоче і вицвіркує (Марко Вовчок); Щоголь цвірчав і затягався (Л. Боровиковський); Синички в цей час стрибали собі, цівікали (О. Іваненко); Тут тільки ластів'ята цівкають у гнізді (О. Гончар); Попід стріху горобчики сверготять (П. Чубинський); Птахи роєм літали над своїм притулком і перелякано цвіготали (з журналу). — Пор. 2. співа́ти.
Значення в інших словниках
- цвірінькнути — цвірі́нькнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- цвірінькнути — ЦВІРІ́НЬКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до цвірі́нькати. Тихо в хаті; під кутком Раз цвіркун цвірінькнув (Л. Боровиковський); Хоч який блазень і цвірінькне проти його, дак і рот загородять (Сл. Б. Грінченка); Кругом так тихо. Словник української мови у 20 томах
- цвірінькнути — -ну, -неш, док. Однокр. до цвірінькати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цвірінькнути — ЦВІРІ́НЬКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до цвірі́нькати. Кругом так тихо. Між жовтим листом хіба де навіжений горобець цвірінькне (Мирний, IV, 1955, 174); Запала тиша, наче не було поблизу живої душі. Словник української мови в 11 томах
- цвірінькнути — Цвірінькнути, -кну, -неш гл. 1) Чирикнуть. 2) Болтнуть, сболтнуть. Хоч який блазень і цвірінькне проти його, дак і рот загородять. О. 1861. X. 27. Щоб нігде а ні цвірінькнула про цю оказію. О. 1862. І. 32. Словник української мови Грінченка