1. Словник синонімів української мови

цинік

БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст.; ЦИ́НІК (той, хто відверто зневажає загальноприйняті норми моралі, порядності). — А чого ж ти лізеш, безсоромнику? Рад, що саму дівчину застукав у полі, то вже й лізе!.. — каже вона (Панас Мирний); — Ви не дивіться, мамо, що Гриць такий тихий, а Бога вже не признає, їй-богу. — Мовчав би вже, безстиднику, сам ніколи лоба не перехрестить (М. Стельмах); В храмі мистецтва не місце жодному цинікові (О. Гончар). — Пор. 1. безпу́тник, I. наха́ба, I. негі́дник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цинік — див. БЕЗСОРОМНИК. Словник синонімів Караванського
  2. цинік — див. грубий; нахабний Словник синонімів Вусика
  3. цинік — рос. циник 1. Бездушна, безсоромна людина. 2. Те саме, що кінік. Eкономічна енциклопедія
  4. цинік — ци́нік іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. цинік — ЦИ́НІК, а, ч. 1. Цинічна безсоромна людина. Іван слухав поповичеві теревені, сміявся: здібний хлопець Славко, але виховання зробило з нього принципового ледаря, циніка і гульвісу (П. Словник української мови у 20 томах
  6. цинік — -а, ч. 1》 Цинічна людина. 2》 іст. Послідовник давньогрецької філософської школи, яка проповідувала незалежність людини від навколишнього середовища, зневагу до людської культури, повернення до первісного стану. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. цинік — ци́нік (від грец. κυνικός – собачий) 1. Безсоромна людина. 2. Те саме, що й кініки. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. цинік — Ци́нік, -ка; -ніки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. цинік — ЦИ́НІК, а, ч. 1. Цинічна людина. Іван слухав поповичеві теревені, сміявся: здібний хлопець Славко, але виховання зробило з нього принципового ледаря, циніка і гульвісу (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах