цинік

Значення в інших словниках

1. цинік — див. грубий; нахабний Словник синонімів Вусика
2. цинік — рос. циник 1. Бездушна, безсоромна людина. 2. Те саме, що кінік. Eкономічна енциклопедія
3. цинік — ци́нік іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
4. цинік — ЦИ́НІК, а, ч. 1. Цинічна безсоромна людина. Іван слухав поповичеві теревені, сміявся: здібний хлопець Славко, але виховання зробило з нього принципового ледаря, циніка і гульвісу (П. Словник української мови у 20 томах
5. цинік — -а, ч. 1》 Цинічна людина. 2》 іст. Послідовник давньогрецької філософської школи, яка проповідувала незалежність людини від навколишнього середовища, зневагу до людської культури, повернення до первісного стану. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. цинік — ци́нік (від грец. κυνικός – собачий) 1. Безсоромна людина. 2. Те саме, що й кініки. Словник іншомовних слів Мельничука
7. цинік — БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст. Словник синонімів української мови
8. цинік — Ци́нік, -ка; -ніки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. цинік — ЦИ́НІК, а, ч. 1. Цинічна людина. Іван слухав поповичеві теревені, сміявся: здібний хлопець Славко, але виховання зробило з нього принципового ледаря, циніка і гульвісу (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах